Повість про дві вітрини
«04–10.12.2020»
Невже вони почали вчитися на своїх помилках, промайнуло було у мене в голові від новини про призначення знову на колишню посаду відставленого влітку 2019 року глави обласної державної адміністрації Дніпропетровської області Валентина Резніченка. Тепер би цей досвід («сын ошибок трудных») поширити на всю країну, відправивши в запізніле політичне небуття всіх куховарчиних менеджерів криворізького розливу.
Не вірилося якось, але протеже Зеленського й Коломойського вже колишньому голові Дніпропетровської Обласної держадміністрації Олександру Бондаренку знадобилося менше року, щоб викликати повне здивування у вітрини децентралізації — однієї з нечисленних успішних внутрішньоукраїнських реформ часів президентства Порошенка. Ще не так давно тут здавалися за рік до півсотні нових як з європейської голочки шкіл і дитячих садів, що було заведено пояснювати тим, що саме в цій області було створено найбільше територіальних громад. До всієї цієї краси нескінченними низками з усієї України по можливості новими дорогами звозили подивитися й повчитися місцевих чиновників. А слідом за ними і євробюрократів — подивитися, на що витрачаються виділені ними Україні сотні мільйонів євро кредитів і просто допомоги. За кілька років роботи Резніченка бюджет області зріс у рази, на ці гроші область густо вкрилася об’єктами соціальної інфракструктури, і здавалося, ще трохи, і, дивлячись на все це благополуччя, вдалий досвід зі швидкістю вірусу пошириться по всій Україні...
Ніщо так не дратує, як успіх... Холодний душ — понад 43% голосів на парламентських виборах 2019 року віддала здавалося б «вітрина» не журавлю в руці, а казна-якому птаху по телевізору. Ще коли в області проходили перші вибори в ОТГ, задовго до парламентських, радники Резніченка дивувалися: ми їм будуємо дороги, школи, дитячі садки, а тут кандидат від БЮТ роздав усім у громаді по енергозберігаючій лампочці (несумісність масштабів вражає) і переміг на виборах. — Тому що лампочка — це своє, а нові школи, дороги, дитячі садки, вони чиї? Воно кугуту не треба... Тож, я вже не дивувався результатами виборів 2019 року. — Ці люди голосують, керуючись чим завгодно, тільки не розумом, і, вже тим паче, не громадським або, візьмемо вже, громади інтересом. Утім, спочатку їхній вибір міг здатися цілком розумним, — рідна ж область новообраного Президента, проявивши до нього на дострокових парламентських виборах повну лояльність, нічим не ризикує. Навіть навпаки, має ще придбати... Здавалося... Вітрина реформи децентралізації за Порошенка, за Президента Зеленського його рідна Дніпропетровська область стала вітриною його слабкостей, його некомпетентності і від цього неминучих його прорахунків.
Перші місяці після призначення Олександра Бондаренка справи йшли ні добре ні погано, благо можна було звітувати успіхами свого попередника... При цьому помахуючи на прес-конференції тоненькою роздруківкою у файлі з нібито розкритими ним схемами корупції команди Резніченка. За його словами, нібито навіть вдалося повернути в обласну скарбницю якісь гроші, але, всупереч його запевненням, бюджет області на наступний рік, навпаки, підозріло здувся, а цифра близьких до здачі об’єктів скоротилася з кількох десятків до просто кількох... Не те щоб в області будівництво за Бондаренка зупинилося, але до тих об’єктів, де воно більш-менш ведеться — дороги або аеропорт, — обласна адміністрація стосунку ніякого не має. Усе інше... Президентську програму «Велике будівництво» Олександр Бондаренко перетворив на «Великий недобуд». Наприклад, навіть деякі добудовані при ньому об’єкти соціальної інфраструктури стоять без меблів, школи без харчоблоків, а з проєкту реконструкції спортивної школи виключено... шкільний стадіон. При всьому цьому, як у поганій пародії в стилі «Кварталу», на засіданнях ОДА обговорювалися проєкти далекі від реальних проблем, втім, і компетенції області. — Як побудувати і запустити супутник, наприклад (я ж кажу, дзеркало — згадаємо тут неодноразово озвучені командою Зеленського проєкти будівництва космодрому або проведення Олімпіади).
Я далекий від того, щоб пояснювати всі неуспіхи Олександра Бондаренка на посаді глави адміністрації області порівняно юним віком або тим, що він є ставлеником того чи іншого національного або місцевого божка. Як і чиїсь іще неуспіхи на будь-якій іншій посаді. Як приклад наведу Бориса Філатова — мера Дніпра, який колись починав свою кар’єру в команді Ігоря Коломойського, але завдяки своїм особистим якостям і професійним успіхам перетворився на самостійну фігуру, лідера політичної партії, яка виграла місцеві вибори в обласному центрі й посіла третє місце в області. Утім, задля об’єктивності, понад рік тому Зеленський, Олійник і Коломойський зійшлися на фігурі Бондаренка саме тому, що другим Філатовим йому не стати. Трохи покрутився в телевізорі, трохи в бізнесі... — Не так давно і сам Зеленський як кандидат у президенти через відсутність у нього таких самих рис точнісінько так само припав до смаку Ігорю Коломойському. Тож не дивно, що й у масштабах України маємо той же, що й на батьківщині Президента, результат.
Можна тільки гадати, чи є причиною узгодження цієї середи Кабміном повернення Валентина Резніченка в крісло голови Обласної адміністрації успіхи «Пропозиції» Філатова, без голосів якої у «слуг», які розгубили, зокрема й зусиллями Бондаренка, свої голоси, не складалася більшість в Обласній раді, чи вимушене, на тлі повного розладу справ в області, визнання керівництвом країни своїх кадрових прорахунків. Хотілося б вірити, що область від повернення Резніченка тільки виграє. Що його повернення стане першим кроком до виправлення минулих помилок нинішньої влади не тільки в масштабах окремо взятого регіону, а й у всій країні... Але щось не віриться. Занадто мало у нас кваліфікованих кризових менеджерів у розрахунку на талановитих творців катастроф, що засіли у владних кабінетах. Занадто багато крутиться при нинішній владі вигодонабувачів від створеного нею хаосу.
