Про кіз, молоко, город та першу звістку з «Дня»
Сама я родом із сільської місцевості, тож мої дні з моменту відправки анкети на участь у Літній школі журналістики, були наповнені наступним змістом: я рано прокидалася, доїла козу, хазяйнувала біля дому, складала сіно і ходила опісля важкого дня на річку. Це був перший тиждень, відколи я повернулася після виснажливої практики з столиці, тож ця робота була для мене в радість. Що не кажи, а інтелектуальне навантаження треба чергувати з фізичним – «шо занадто, то нездраво», казала моя бабуся. Отож, керуючись цим принципом, я щодень була за якоюсь роботою. І от, 27 червня – все як завжди – кози, молоко, город, сіно і в проміжках між цим перевірка пошти. Останній пункт став для мене таким же звичним, як сніданок, бо я шалено чекала листа з газети «День». Негативна чи позитивна відповідь, взяли чи не взяли мене до школи – дарма. Головне, щоб відреагували, щоб мені помітили, щоб моє прізвище десь промайнула в голові працівників редакйції. Тож, повертаючись до суті, 27 липня, п’ятниця – день, коли перевірка пошти збила мене з пантелику, змінивши увесь мій робочий графік. Я отримала листа від Інни Павлюк, будучи при цьому в хустці, зав’язаній за голову, в шортах та майці, на які поналипали пил та сіно, стоячи навколішки біля ганку, на якому стояв ноутбук. Так, перед цим я махала вилами, одиноко складаючи сіно за городом і вкотре згадала, що протягом всього тижня мою пошту десь шукає щасливий лист про те, що я прийнята до школи (я в це вірила). Тож я пішла попити води, віддихатись і заодно перевірити чи не постукався той «негідник» до моєї поштової скриньки. І ось, він надійшов!!! «Тепер ви частина редакційного літа…» - це та фраза, на яку я чекала. Посміхаючись в екран я почала радісно її повторювати …своїм козам. Далі я навколішки полізла за телефоном до будинку, щоб не забруднити своїми ногами килим, набрала повідомлення «Мамо, я з «Днем»!!!» (мама саме була в поході по Карпатських горах). І відчувши на підсвідомому рівні, як мама за мене порадіє, отримавши коротку смс, пішла далі складати сіно. Та тоді я вже уявляла себе за адресою проспект Перемоги, 121 Д і подумки святкувала свою першу професійну перемогу…
Валерія БУТ, Прилуцький педагогічний коледж імені Івана Франка
