Путін готує Сєнцова на Нобелівську премію
Коли Йосипа Бродського судили й відправили в заслання, Анна Ахматова сказала: «Яку біографію роблять нашому рудому! Наче він когось навмисно найняв!» Йосип Олександрович підтвердив точність репліки Анни Андріївни, отримавши Нобелівську премію. Олег Сенцов нагороджений премією Сахарова «За свободу думки», минулого тижня у Страсбурзі цю премію отримувала його двоюрідна сестра.
Самого Сенцова на церемонії вручення премії не було з поважної причини: він відбуває 20-річний строк у ДВК № 8 «Білий ведмідь», що в місті Лабитнангі Ямало-Ненецького округу. Це трохи північніше Північного полярного кола.
Дієслово «відбуває» має підпорядковано-пасивний характер і тому вельми неточно й неповно відображає стан Олега Геннадійовича. Правозахисниця Наталія Щур опублікувала у своєму Facebook листа, отриманого від Сенцова 7 грудня:
«Смішно й сумно водночас, коли тебе півсвіту, за чутками, підтримує, а ти вже місяць на окропі прориваєшся та на баланді! Але все це дрібниці, що минуть рано чи пізно. Головне, що триває робота: п’єсу поставили, за тиждень «мотор» і кіно, роман уже на 2/3 завершений, дитячі оповідання вже перевидають утретє, а після Нового року я перешлю на волю ще одну збірку — нащо їй тут пилом припадати?»
П’єсу «Номери» Олег Сенцов написав 2009 року, до Криму, й у ній описаний світ, у якому живуть люди, що не мають імен, лише номери, з першого до десятого. Жінки — парні, чоловіки — непарні. Є диктатор Нуль, який вдає із себе бога, і люди-номери живуть за його Правилами. Є номер-бунтар, що вирішив змінити Правила. «Номери» — антиутопія, що виявилася пророчою. П’єсу читають у Росії в «Театрі.doc» і в Сахаровському центрі, в Одесі читання «Номерів» організували артисти трьох театрів, повноцінна вистава поставлена в київському театрі «Сцена 6».
Відстань від кабінету в Кремлі, звідки Путін намагається дошкуляти планеті, до концтабору в Заполяр’ї, де він тримає Сенцова, — 2890 кілометрів. Це довжина того незримого, але дуже міцного ланцюга, який зв’язує цих двох людей. Тут класична композиція поєдинку Творця з Тираном — у п’єсі Сенцова «Номери» це Номер Дев’ять проти Нуля — склалася в чистісінькому, бездомішковому варіанті. Доля Олега Сенцова, хоч як це огидно, багато в чому залежить від Путіна. Не буде при владі Путіна, Сенцов практично одразу опиниться на волі. Якщо Путін залишиться при владі, Сенцов цілком може просидіти весь строк або його більшу частину. Це жахливо й малоймовірно, але, зважаючи на всі обставини — значний запас міцності режиму й боязкість еліт Заходу — повністю виключати такий варіант не можна.
Зі збільшенням строку перебування Олега Сенцова в концтаборі зростає ймовірність отримання ним Нобелівської премії. Питання лише, якої саме: премії миру чи з літератури. Судячи з його настрою, який передається через листи, він почав рух у бік Нобелівської премії з літератури. А Путін, зі свого боку, намагається Сенцову в цьому максимально сприяти.
Знаменитий в’язень Варлам Шаламов писав: «Табір — негативна школа з першого до останнього дня для будь-кого». І сам у чомусь спростував цей вислів своєю пронизливою літературою. Усупереч розхожій банальності про солов’я, який не співає в неволі, позбавлення волі інколи стимулює творчість, і у в’язниці деколи народжується й зростає письменницький талант. Сервантес почав писати «Дон Кіхота» в Севільських казематах. Достоєвський написав «Записки з мертвого будинку» в Омському острозі. О’Генрі за три роки в’язниці опублікував у журналах 14 оповідань. Оскар Вайльд після відсидки у в’язниці написав знамениту «Баладу Редінзької в’язниці». Солженіцин не став би Нобелівським лауреатом, якби не пройшов ГУЛАГ.
Що довше Путін тримає Сенцова в концтаборі, то більше Сенцов перетворюється в очах світової громадськості на символ опору диктатурі й агресії путінського режиму. А зважаючи на те, що Сенцов явно націлений на творче зростання, зростатиме і його визнання як літератора. Масштаб літературного таланту Сенцова наразі оцінити складно — надто мало він встиг написати. Але концтабір, де він перебуває, діє як збільшувальне скло: будь-яке слово із-за колючого дроту зростає, набуває невимірно великої значущості порівняно зі словом, сказаним на волі.
У міру того, як у неволі масштаб Сенцова зростає, масштаб Путіна помітно зменшується. Незважаючи на всі старання російського президента звернути на себе увагу світової громадськості, у нього не виходить бути відзначеним навіть як головний лиходій планети. Путін був у списку десяти номінантів на звання «Людина року» за версією журналу Time, але це звання замість нього отримали загиблі й постраждалі за правду журналісти. І це після того, як Путін робив усе необхідне, щоб його помітили й відзначили: Скрипалів намагався отруїти (не його провина, що не вийшло, виконавці погані), на українські кораблі в Керченській протоці напав, обстріляв, моряків у полон узяв, 77-річного правозахисника Пономарьова посадив. Перелік путінських «подвигів» за рік можна продовжувати нескінченно. І все одно звання «Людина року» не дали. Є відчуття, що Путін смертельно набрид не лише в Росії. У світі від нього теж неабияк втомилися, тільки поки не знають, як його позбавитися.
У поєдинку Творця з Тираном моральна перемога завжди залишається за Творцем. Навіть тоді, коли Творець гине, як у разі з Мандельштамом, до Сталіна назавжди прилипнули вірші про кремлівського горця. І люди, згадуючи Сталіна, не зможуть забути, що «его толстые пальцы, как черви, жирны», і те, як «он играет услугами полулюдей». Моральна перемога Творця над Тираном — слабка втіха в разі загибелі Творця.
В умовах сталінського СРСР Мандельштама не міг врятувати ніхто. Путін — не Сталін. Росія — не СРСР. Путінський режим набагато слабший і набагато більшою мірою схильний до дії ззовні. Звільнення Олега Сенцова — це питання сили міжнародного тиску. Нобелівську премію миру Олег Сєнцов уже заслужив. Сподіваюся, що він її найближчим часом отримає, що стане потужним чинником для наростання боротьби за його звільнення.
