«Русский мир» і його корисні ідіоти
Українцям слід бути насторожі
У той час коли російські правоохоронці нишпорять інтернетом, вишукуючи кривдників влади для того, щоб їх покарати відповідно до «акту Клішаса», а російський телевізор напружено вдивляється в українські вибори, сподіваючись побачити в них зерно загибелі України, в структурі російської влади завелася зрада. Роскомстат із приходом нового начальника Павла Малкова почав вкидати в ЗМІ інформацію, яку інакше, як образою начальства, назвати не можна. То вони оголосять, що понад 20% росіян живуть без каналізації, тепер ось з’ясували, що 80% російських сімей не можуть собі дозволити купити найнеобхідніше для життя. І це після того, як уже 20 років Росія процвітає під мудрим керівництвом Путіна. Нагадаю, що попереднього голову Роскомстату звільнили в грудні за те, що він опублікував цифри зниження доходів росіян саме в той час, коли Путін урочисто пояснював росіянам, що їхні доходи неухильно зростають. Мимоволі згадується «справа статистиків» 1937 року, коли організатори «неправильного» перепису населення були арештовані, а деякі зі статистиків-шкідників були розстріляні. Дивно, що в путінській Росії статистика досі не оголошена лженаукою, а на чолі відомства, що оповістило цифри неухильного зростання, не поставили якогось учня Соловйова.
Наявність «зрадників», які публікують правду про путінську Росію, певною мірою компенсується великою кількістю корисних ідіотів у протилежному стані. За роки путінського режиму сформувався особливий антропологічний тип: «путінський ліберал». Походження «путінського ліберала» і його функція нагадують походження і функцію антитіл у крові людини, які синтезуються у відповідь на потрапляння чужорідних і небезпечних речовин і здатні їх нейтралізувати. Найнебезпечніша «речовина» для путінського режиму — це ліберал. А «путінський ліберал» — це антитіло, головна функція якого — дискредитувати лібералізм, виставити його посміховиськом в очах публіки й позбавити всякої надії на підтримку.
У програмі «60 хвилин» від 3.04.2019 виступав класичний «путінський ліберал» Борис Надєждін. Чергове біснування, природно, з приводу України. Через що ж іще можуть біснуватися в російському телевізорі? І тут «путінський ліберал» Борис Надєждін виступив із заспокійливою промовою. Тобто ця промова, за задумом «путінського ліберала» Бориса Надєждіна, мала всіх утихомирити. «Зараз нам треба думати про те, як зробити так, щоб світ визнав, що Крим — наш!» — проголосив Надєждін. У «путінських лібералів» є дивовижна особливість: говорити те, що викликає неприязнь і відторгнення в усіх одночас, як у прибічників Путіна, так і у його противників. Для противників путінської окупації Криму визнання півострова російською територією — це зрада і пособництво окупантові. Для путіністів зрадою і приниженням є сама спроба когось переконати в приналежності Криму. «Крим — наш, і це не обговорюється!» — так має скандувати правовірний путініст, і будь-які відступи від цієї речівки, зокрема й спроби комусь щось доводити, розглядаються як зрада.
Інша категорія корисних ідіотів путінського «русского мира» — це українські «яструби». У громадян України є повне право відчувати до Росії та її жителів негативні почуття в найширшому діапазоні, зокрема ненависть. Питання не у праві й навіть не в етиці — заслужили, ще б пак — а в прагматиці. Публічне висловлення шаленої ненависті до всього, що хоч якось нагадує російську мову й російську культуру, із захватом сприймається в російському телевізорі. Ці висловлювання нестримно транслюють, люди, які виголошують такі промови, користуються в російських шоу ненависті величезною популярністю, абсолютно не зрівнянною з їхньою популярністю в Україні.
Серед найбільш цитованих російським телевізором громадян України після першого туру — Ірина Фаріон і Дмитро Корчинський. По всіх федеральних каналах показали, як Ірина Фаріон відреагувала на виступ Зеленського російською мовою: «Що воно несе?! Його треба у в’язницю посадити!» На запитання ведучої, що ж робити, якщо за цю людину проголосували 30% громадян України, Ірина Дмитрівна пояснила, що «з ними воюватимемо». Не меншою популярністю користувалися слова Дмитра Корчинського про те, що «треба виявляти агентів Сатани, які голосували за Зеленського», а також використовувати праску й паяльник для переконання цих людей голосувати правильно у другому турі.
Головним завданням і Володимира Соловйова, і Скабеєвої з Поповим, які, ковтаючи слюни від задоволення, транслювали ці висловлювання Фаріон і Корчинського, було переконати телеглядачів, що це — мейнстрим української політики. Аудиторії федеральних каналів забули сказати, що цих людей давно немає у великій українській політиці. Оскільки головний успіх Дмитра Корчинського в політиці — 0,17% на виборах президента України 2004 року, а Ірина Фаріон востаннє 2014 року на виборах до Верховної Ради посіла третє місце й депутатський мандат не отримала.
Демонстрація «страховищ», що загрожують війною й готові катувати своїх опонентів прасками й паяльниками, вкрай необхідна для риторики у відповідь. Скабеєва, показавши відео з Корчинським і Фаріон, довго скандувала чотири слова: «Вбивати за російську мову!» І незважаючи на всі вимоги українських експертів пред’явити хоч одного вбитого за російську мову, Скабеєва категорично відмовилася вгамуватися й усе повторювала цю мантру, наче ось просто тут, у студії «60 хвилин», за російську мову вбили когось їй дуже близького.
«Політолог» Микола Платошкін використовував своєчасно показані кадри українських «яструбів» як основу для заклику до політичної мобілізації. Спочатку Платошкін заявив, що Зеленський і Порошенко — «одного поля ягоди». А коли Скабеєва почала заперечувати, мовляв, про Зеленського ніхто нічого не знає, Платошкін запевнив, що він якраз знає. А саме, що «у Зеленського квартира в Англії й він спонсорував нацистські батальйони в Донбасі». З цих двох фактів «політолог» Микола Платошкін якимсь дивним чином вивів стратегію для своїх прибічників на другий тур виборів українського президента. «Друзі! — бадьоро вигукнув «політолог» Платошкин. — Зараз голосуємо за Порошенка, щоб він переміг з мінімальною перевагою. Тоді ці вибори ніхто не визнає, націоналісти вийдуть на вулиці, й тоді Південний Схід України має повне право вимагати захисту в Російської Федерації». Кінець цитати.
Нагадаю, що це той самий Платошкін, який тільки-но за підсумками першого туру вимагав від керівництва Росії негайно забрати під своє крило ті області, де більше інших проголосували за Бойка.
Важко сказати, скільки громадян України почули план Платошкіна й готові взяти участь у його реалізації. За моїми відчуттями — жодного. До гарячкового марення цього «політолога» не варто ставитися серйозно. На відміну від нагнітання федеральними каналами істеричного очікування якоїсь катастрофи в Україні, яка нібито має статися між першим і другим турами. Російський телевізор постійно пророкуватиме щось жахливе в діапазоні від війни до вбивства Зеленського. Дуже сподіваюся, що Путін не наважиться ні на одне, ні на друге, але українцям слід бути насторожі. Оскільки Путін і його оточення навіщось вбили собі в голову, що їхні відносини з Україною — це гра з нульовою сумою, де їм добре лише в тому випадку, якщо Україні погано.
