Сага про російський допінг: продовження
Розв’язується гамлетівське питання «бути чи не бути» країні на зимовій Олімпіаді в Сеулі
Розв’язується гамлетівське питання «бути чи не бути» країні на зимовій Олімпіаді в Сеулі
Нескінченному серіалу про російський допінг не видно кінця. У переддень зимової Олімпіади в Сеулі скандал вийшов на новий рівень. Розв’язується гамлетівське питання «бути чи не бути», поїдуть чи не поїдуть російські олімпійці в Південну Корею. У справу втрутився сам президент Володимир Путін, який заявив, що довічна дискваліфікація російських олімпійців - чемпіонів та призерів Олімпіади в Сочі - це міжнародна змова проти Росії, очолювана Америкою. Його мета - ні багато ні мало як вплинути на результат російських президентських виборів, щоб помститися Росії за позірне втручання в американські президентські вибори.
За настільки нервовою і безглуздою реакцією російського президента відчувається, що загроза фактичного відсторонення російських олімпійців від сеулської Олімпіади цілком реальна. Одна з вимог доповідей WADA - це визнання російською стороною існування в Росії державної системи допінгу. На таке публічне приниження Путін не піде ніколи. Це зможе зробити тільки новий політичний режим, який не просто прийде на зміну путінському, а й відкине всю його спадщину. А подібної події, боюся, доведеться чекати дуже довго. Тому російські олімпійці ризикують не потрапити на зимові Олімпійські ігри протягом багатьох років і навіть десятиліть. Адже без такого визнання WADA не відновить акредитацію Російського антидопінгового агентства РУСАДА. А без відновлення акредитації Росію мають право не допускати до сеулської і наступних Олімпіад.
Тим більше, що є ще одна умова, яку Москва не виконала. Це - надання в розпорядження WADA всіх допінг-проб російських спортсменів зі злощасної Олімпіади в Сочі. Відмова мотивується тим, що проби опечатані російським Слідчим комітетом, який веде справу проти колишнього голови РУСАДА Григорія Родченкова, який, пам'ятаючи про сумну долю своїх колег, яких у Росії майже одномоментно наздогнали раптові інфаркти, вважав за краще сховатися в США, де перебуває під охороною Програми захисту свідків. Його викриття і спричинили нинішній грандіозний скандал навколо сочинської Олімпіади. А зараз він терміново передав Міжнародному олімпійському комітету нову партію викриттів. Причому пригрозив, якщо МОК не використає надані матеріали, він оприлюднить їх самостійно.
Родченкова можна зрозуміти. Він, як і раніше, побоюється за своє життя і дуже не хоче розділити долю своїх товаришів по російському допінгу. Свій порятунок екс-голова РУСАДА бачить у тому, щоб довести до кінця справу з допінгом у Сочі і домогтися відсторонення всієї російської збірної від Олімпіади в Сеулі. Якщо справу буде зроблено, у Москви залишиться менше стимулів прагнути його фізичного усунення. В цьому випадку мотивом буде виступати лише почуття помсти, тоді як сьогодні в якнайшвидшій ліквідації головного інформатора WADA є і суто практичний інтерес: зупинити потік допінгових викриттів і не допустити формального або фактичного відсторонення від зимових Олімпійських ігор всієї російської олімпійської збірної.
Що саме передав Родченков МОК, поки невідомо. З чуток, це його особисті щоденники. «За інформацією, яка надходить до нас, це щоденники Родченкова, незрозуміло коли написані і незрозуміло з якою метою написані. Логіка дуже проста: якщо він нібито брав участь у секретних операціях, навіщо взагалі писав щоденники? Питання відкрите», - заявив радіо «Эхо Москвы»голова комітету Держдуми зі спорту, туризму і молодіжної політики Михайло Дегтярьов. Депутат також зазначив, що у нього «є дані і підозри», що Родченков «діяв навмисно у складі злочинної групи, але міжнародної, метою якої була дискредитація» Росії і російських спортсменів; одним із співучасників колишнього директора Московської антидопінгової лабораторії Дегтярьов назвав його колишнього заступника Тимофія Соболевського.
Виходить просто диво дивне. Російські чиновники не знайшли нічого розумнішого, як звинуватити у масовому застосуванні допінгу і несанкціонованому вторгненні в базу даних для зберігання допінг-проб російських спортсменів і у внесенні до неї навмисних спотворень самого Родченкова і його підлеглих, які емігрували. Причому вторгнення в базу даних вони нібито здійснювали, вже будучи за океаном.
Але відразу ж постає запитання: якими мотивами керувалися Родченковіз товаришами? Перша версія: це були справжні патріоти Росії, які, ризикуючи своєю репутацією, а можливо, і самим життям, таємно, без відома спортсменів, тренерів та високого спортивного начальства, підмішували «зіркам» російського спорту кінські дози допінгу в алкогольні коктейлі, щоб вони неодмінно стали чемпіонами. Невже тепер Слідчий комітет збирається притягувати до відповідальності справжніх патріотів за махінації на благо Росії? Не вірю!
Друга версія: командою Родченкова рухала тільки жадібність. Вони знали, як мріють російські спортсмени стати чемпіонами або хоча б призерами Олімпійських ігор, і за великі гроші продавали їм заборонені препарати, а також допомагали обходити всі перевірочні процедури. Що ж, ця версія виглядає трохи правдоподібніше, ніж перша, зовсім вже фантастична. Та ось біда, в цьому випадку російські олімпійці виглядають не в кращому світлі. Адже вони свідомо вживали допінг, і жодних шансів оскаржити дискваліфікацію у них не залишається.
Тому була висунута третя версія: Родченков не просто так і не з власної ініціативи годував (точніше, поїв) допінгом наївних і довірливих російських спортсменів, які ні про що погане не думали. Він діяв за дорученням «світової закуліси» на чолі з США, щоб максимально дискредитувати Росію перед президентськими виборами. Мабуть, ЦРУ його, як перспективного хіміка, ще в інституті завербувало або взагалі в старших класах школи.
Зрозуміло, в подібну маячню здатна повірити тільки зомбована телепропагандою російська аудиторія. У всьому іншому світі подібна версія викличе тільки здоровий сміх.
Так само як і її ліберальний різновид, озвучений Ксенією Собчак: у всьому винні спортивні чиновники на чолі з ВіталіємМутком. Це вони створили державну систему допінгу, а президент Путін перебуваєу щасливому невіданні. Хоча будь-яка розсудлива людина розуміє, що настільки розгалужена система, з використанням офіцерів ФСБ, не могла не замикатися на гарантові конституції.
Проте не можна виключити, що МОК все-таки допустить хоча б частину російських спортсменів до сеулської Олімпіаді. Але це буде вже не спортивне, а політичне рішення.
