Сезон дурня
«25-31.03.2016»
Нудно в цивілізованому світі живуть: робота, будинок, робота, будинок... Лише вигода в голові! Тільки й подуріти, що раз на рік, у День дурня. Розслабся, Європо! Кому цікаве твоє розумне обличчя! — Україна запалює! Протягом останніх тижнів у мене зростає бажання зібрати валізу, виїхати до Нідерландів, отримати громадянство й проголосувати на референдумі «проти». І навіть не тому, що у нас в Україні Медведчук, війна, корупція, ксенофобія, злидні. Ні, і з такими хворобами у люди виходять. Просто в українців, як і у росіян, є своя таємна національна хромосома. — Собака Павлова і навіть лабораторний щур під дією електричних розрядів набувають потрібних рефлексів, українці ж, навпаки, швидко вчаться отримувати задоволення від ударів струмом. — На цьому місці міг би бути жарт про Захер-Мазоха, але я промовчу.
Кожна новина, як поганий жарт. Усе божевілля минулого тижня в одну колонку й не умістиш. Кадрові сюрпризи багатомісячної прем’єріади, шабаш у Генеральній прокуратурі, Кривий Ріг. Таке відчуття, що після провалу лютневого фарсу з «майданом-3» законодавча, виконавча й судова гілки влади зітхнули з полегшенням: «І чого ми боялися!», і поспішили за тиждень надолужити все, в чому вони собі відмовляли от уже два роки. — Мало з якими інструкціями повернеться Президент з «вашингтонського обкому», можна й не встигнути. Тим паче що тон веселощам задав сам Порошенко.
Досі Президент записував собі в актив очки на зовнішньополітичній арені, гарно вручав нагороди героям і передавав у війська бойову техніку, а майже всі шишки за відсутність реформ отримував прем’єр, чий особистий і партійний рейтинг дуже скоро впав до нуля. Тим логічнішим здавалося призначення йому на зміну Наталії Яресько — людини хоча і з кадрової квоти Порошенка, але досить від нього незалежної й, що найголовніше, авторитетного парламентера з міжнародними донорами країни. У результаті, всупереч очікуванням, розмови про «технократичний уряд» обернулися висуненням від імені президентської фракції кандидатури Володимира Гройсмана, політично нерозривно пов’язаного з Президентом — в очах українців навіть більше, ніж це є насправді. Чи дивно, що саме Гройсман, а не Яресько, має більше шансів отримати голоси фракцій Тимошенко і Ляшка, адже з Гройсманом у Кабміні вся відповідальність за кризу в країні ляже персонально на нього. — Пастка приготована, а здобич навіть без загоничів покірно підкоряється уготованій їй долі.
Контрольним цвяхом у власноруч виготовлену Банковою труну стали прощальні дарунки команди Шокіна. Чому власноруч? Не тому, що Шокін був креатурою Порошенка — кадрові помилки з призначенням генеральних прокурорів постмайданна влада здійснювала й до нього. Покладаючись на відставку Генпрокурора як на останній козир для підняття рейтингу, Президент неабияк зволікав з рішенням. Як результат те, що ще кілька місяців тому він міг би записати собі в актив, сьогодні, навпаки, обернулося проти нього. — Реформа Генеральної прокуратури остаточно провалена, команда реформаторів вигнана, а корупціонери, що святкують перемогу, тролять Президента на весь світ, напередодні його візиту до Вашингтона розповідаючи про свої плани допитати посла США. Ну, хоч не відстрілюються, як «ледь не доведений до самогубства» одеський суддя-хабарник.
І партнери по вчорашній коаліції не кращі. Навіть якщо не згадувати про брудні ігри всіх без винятку членів коаліції в Раді, вершиною самогубного безумства стали повторні вибори у Кривому Розі, де «Батьківщина» й «радикали» в міській раді склали коаліцію з колишньою «Партією регіонів», голосуючи за виділення грошей на підкуп виборців кандидатом від «Опозиційного блоку», а «Самопоміч» замінила криворожанина Милобога, який ледь не переміг уперше, на політичного клоуна з нульовим шансом перемогти в будь-якому місті країни. Їм потрібні були не вибори, а шоу, хоч би яку ціну за це довелося сплатити країні. Наскільки сподобалася українцям картинка, ми дізнаємося ближче до зими на дострокових парламентських виборах, від яких навряд чи вдасться відкрутитися, навіть якщо партії влади вдасться докупити позафракційних депутатів, яких бракує до нової коаліції.
Цей пасьянс, який так незграбно грає Банкова, напевно, складеться. Але в цій великій грі у дурнях залишилися всі. Хоч би наскільки удачливим виявився новий Кабмін, хоч би наскільки довгостроковою виявилася, всупереч моїм прогнозам, нова коаліція, хоч би як успішно стартували необхідні Україні реформи, українці вже не підтримають своїми голосами політичні сили, які їх приводитимуть до життя. А за ними лише прірва популізму, в яку неминуче провалиться не лише еліта, а й разом з нею уся країна.
