Шапковий розбір
У наш вибуховий час ніхто і ніколи, на щастя, не зможе затушувати жіночу залежність, яка давно сформувалася, від бажання виглядати гарно і свіжо. Бажано і модно, але, мабуть, тут чітких кордонів, немає, відтінки все ж — індивідуальні. Втім, я лише про шапочки, яких у мене безліч, але нещодавно потрапивши під, до речі, цілком очікуваний дощ, здивувалася — чому ж знову з непокритою головою, а нудний напівзимовий і холодний привіт у грудні відразу перетворює тебе на зелену зеленку. Ще вчора крутилася вдома, приміряючи різні свої шапочки і, схоже, вирішила, що цілком готова до холодних місяців, а сьогодні, як часто буває — не за погодою... Мабуть, європейська м’яка зима чіпко засіла в пам’яті, а даремно. Була б тепленька подружка хоч би в сумці, то можна й не сумніватися — вона без жодної надломленості й натуги легко узяла б все під свій контроль, та ще й захистила і додала пікантності. Якщо чесно — все так і не зовсім. Такий ефект під силу лише вдалій твоїй шапочці. І хоч манірні жінки, знаю, в глибині душі думають так само, але обов’язково уточнять з перебільшеним діловим виглядом, що не витрачають на таку нісенітницю свій час, його й на більш важливе обмаль. Не буду сперечатися, знаю точно — в своїй речі все йде на лад легше, завзятіше та й рейки заклопотаності з брів кудись тікають, розслаблюючи затиски додатковою енергією. Абсолютно нез’ясоване інше — цей сюжет, скажімо так — вічний, він повторюється щороку і, на диво, примудряється звучати, як несподівана прем’єра від все того ж подиву — що одягнути.
Ще не забула, як кілька років тому, а можливо, й два, так само вирішувала питання — і що ж змінилося. Нещодавно ще жвава шапчина, ніби заснула і прокинутися не може, чи може перележала в шафі. Приміряю знову в іншому варіанті — ще гірше. Треба зізнатися самій собі, але дуже не хочеться, змінилося, швидше за все, обличчя або його вираз, а не пакет, де акуратно місяцями чекала свого часу ні в чому не винна шапочка. Починаю спустошувати інші мішечки з шапочками, які ношу роками, оскільки спочатку вони були дуже високої якості, тому завжди вміли тримати удар і не розтягуватися, не псувати чітку в’язку, а норовливе дзеркало оптимізму не додає. Тоді кажу сама собі: дивись проблемі в очі. Я кажу — в очі! Так і вчинила, і все стало зрозуміло — розповніло обличчя і маленька трикотажна красунечка своєю пікантністю не хоче поділитися, адже давно стала глибоко особистою річчю, та все мимо і мимо... Невже доведеться розлучитися зі своєю колекцією улюблених дрібниць, адже прекрасно пам’ятаю, як вибирала кожну, і знов і знов оновлювалася, а тепер, що з ними робити?
Вони навіть і не постаріли, оскільки ніколи надміру й не працювали. Ні, не личить цей примітивний варіант, до того ж такі якісні і вічно трендові зовсім не з дешевих. Мужньо припинила шукати доречний нахил, веселе зрушення, або ще якусь підказку, розуміючи, що шапочка боїться мене засмутити, але ж я знаю, вона брехати не буде.
Що ж робити, адже від слова дієта у мене лише загострюється апетит, натомість читати поради, як створити ефект стильної скуйовдженості волосся, мені не потрібно — тут «шара» від народження. Схоже, побуду поки що без теплої дрібнички, уявлю собі, точніше, створю вдома і під настрій ефект подорожі за допомогою аромату щастя — тепер і такий є. Правда, точно не знаю, що він собою являє, але у мене свій рецепт — насолоджуватися ввечері ароматом підпаленої гілочки ялівцю. У такому флері, зауважила, не тягне на солодощі і здобу, отже, скоро зустріч з моєю завзятою шапочкою буде більш привітною. Може, щось почерпнути з листівкового життя за правильною адресою, де є поради на всі конфліктні випадки. Навіть прийшла до голови думка, що якби існувала номінація серед нагород, які можновладці роздають один одному, я б запровадила й таку — кращий візажист. Спостерігаю і доволі пильно (на те я й потенційний голос), як змінюється грим політичних прим, і віддаю належне майстерності: ще відносно недавно в однієї макіяж і підтікав, і занадто виблискував від поту. Пам’ятаю, боячись потонути в повені яскравих її слів, все ж втрачала ниточку і сенс почутого, а стежила лише за тим, як поводиться зоряний макіяж. Він же грав на обличчі ораторки зовсім не за правилами, нав’язуючи вимушену міміку і нервозність. Інша річ зараз, хоч розумію, що такий грим, а з ним і хороший ранок починаються ще, напевно, вночі. Результату дівочого овалу промальованих губ, маскування проблемних зон під природність, уточню, під природність навіть у квадраті, миттєво не досягнеш. Тут терпіння потрібне. Об’єктивна реальність є такою, розповіли візажисти, наближені до тіл недоторканних, схоже, навіки, — самих лише операцій та ін’єкцій замало. Потрібно вміти «погіршити зір» все новим і новим камерам, чиї можливості постійно удосконалюючись, абсолютно не думають про публічних осіб з серйозним життєвим пробігом. Десь у 2005-му, дізналася, що оператори дружно перейшли на камери з якістю зображення в шість разів кращою, вмить і візажисти, використовуючи коштовну новинку, перейшли на створення тону обличчя з використанням найдрібніших часточок. Вони корегували шкіру, залишаючись непомітними для оточуючих. Дуже скоро прийшли камери з оптичними можливостями передавати недосконалість шкіри ще в чотири рази краще, але й тут мадам Дані Санц, відомий французький візажист, ще раз удосконалила свою початкову пропозицію — тепер грим так розсіює світло, що шкіра виглядає зовсім по-справжньому — не матовою і не блискучою. Новинка покращує і мікроциркуляцію, знімає ознаки втоми і зволожує. Звичайно, щасливі актриси першого плану ожили, а для масовки ніхто витрачатися й не буде на такий дорогий макіяж. А от як зраділи політичні прими — це вже окрема тема. Схоже, тепер вони сміливо ніби самі притискаються до камери, дивіться, мовляв, ось такі ми вічні. Цікаво, в житті скільки часу іде на змивання такого гриму, та й на процедури, при яких імплантується спеціальний датчик, що працює на глибині основних змін шкіри і дозволяє ефективно корегувати «кісетні» зморшки в ділянці рота, зморшки-«маріонетки», «гусячі лапки» довкола очей і в ділянці декольте. Нічого, що шалених грошей коштує, головне, до задекларованого бюджету вкластися.
Ми ж, малобюджетні пані, дуже іронічні. Адже нам одна лише шапочка забезпечить і гідро резерв, і природну тональність і, власне, камера зі зрадницьким збільшенням не страшна.
Отож-бо, наївність — як же вона допомагає жити!
