Ще раз про Марш рівності
або Мистецтво маніпуляцій
Гомофоби, зазнавши поразки в намаганнях зірвати недільний Марш Рівності, вдалися до своєї звичної тактики пересмикувань і маніпуляцій.
З сотень плакатів вони виокремили 3 (три) сумнівного, на їхню думку, змісту й зробили висновки про антидержавне спрямування всієї маніфестації, про керування ЛГБТ-рухом з боку Кремля, про страшну змову ультралівих екстремістів тощо.
На плакатах було написано:
1) Make love, not civil war;
2) Смерть нації, квір ворогам;
3) К черту ваш патриотизм, наш выбор – феминизм.
1. Make love, not civil war («займайтеся коханням, а не громадянською війною») – обіграє класичне гасло хіпі Make love, not war – «займайтеся коханням, а не війною». В даному випадку – і це очевидно для всіх, знайомих з контекстом як проведення Маршу, так і життя ЛГБТ-спільноти – маються на увазі агресивно налаштовані гомофоби, ладні бити, калічити й убивати таких само, як вони, українців та українок за відмінні від їхніх погляди та зовнішній вигляд. Коли громадяни однієї країни починають масово чинити насильство одне проти одних на основі певної ідеології, це називається громадянська війна. Ультраправі дуже хотіли розв’язати її вчора в центрі Києва. На щастя, поліція завадила. В колоні, котра регулярно скандувала «Слава Україні!» та співала державний гімн, ніяк інакше цей плакат витлумачити неможливо.
2. Гасло «Слава нації - смерть ворогам», на мою думку, нічого спільного не має з концепцією політичної нації, згідно з якою живе цивілізований світ, натомість ґрунтується на ультраправих доктринах винятковості певних націй першої третини минулого століття, котрі призвели до концтаборів і Другої світової. Але, судячи з досвіду, саме в такому ретроградному ключі його розуміють опоненти Маршу. «Смерть нації, квір ворогам» (квір (англ. queer - «дивний») - термін для позначення будь-якої нетрадиційної моделі поведінки та ідентичності) – полемічна відповідь на гасло опонентів, по суті, варіація того ж таки «займайтеся коханням, а не війною».
3. Якось так виходить, що люди, які найгучніше кричать про свій патріотизм і відданість традиціям, виявляються найбільш дрімучими тиранами. Жінці вони відводять місце тільки в трикутнику кухня-дитина-церква. Геїв закликають вішати. Україну мріють етнічно вичистити. Тож «К черту ваш патриотизм, наш выбор – феминизм» – це ще одне полемічне заперечення.
Чому ці контраргументи висловлені в настільки категоричній формі, котра видає явне роздратування їхніх авторів? Повторю ще раз. Агресивні «патріоти» з легкістю неймовірною дорівнюють геїв до гвалтівників, некрофілів, зоофілів, педофілів тощо; погрози вбивством також цілком прийнятні в цій риториці. Тож усі три плакати – надзвичайно стримана відповідь на все, що ЛГБТ-спільнота чує на свою адресу ЩОДНЯ.
Що ж стосується спекуляцій щодо антиукраїнської налаштованості Маршу, то пригадується історичний інцидент 9 листопада 1938 р., коли молодий юдей Гершель Гріншпан вбив гітлерівського дипломата Ернста фом Рата. Нацистський режим на основі національності вбивці одразу проголосив, що всі євреї – люті вороги Німеччини і влаштував погроми, відомі як «Кришталева ніч». Нинішні погромники чіпати євреїв уже не насмілюються, а ось звинуватити геїв на будь-які підставі у «зраді» й спробувати знищити (Гітлер, до речі, відправляв гомосексуалів у печі з такою самою інтенсивністю, як і євреїв) – чом би й ні. Не було би тих плакатів – придумали би щось інше.
Я знаю, що можу отримати за цю статтю свою порцію хамства і погроз. Але так само я впевнений, що Україна-2017 – не Німеччина-1938, і ніколи такою не буде.
