Швейк, їжачки і статуя Свободи
Внутрішній український туризм корисний, у чому щоразу переконуєшся, опинившись у тому чи іншому місті/місці України. Тому за прикладом Анни Данильчук, проректора Східноєвропейського університету імені Лесі Українки у Луцьку, виставлю і свої роздуми із серії «Українські красивості».
Нарешті мені зробили ці фотознімки з Ужгорода, які хочу показати й іншим, хто тут не був. У Луцьку часто і безуспішно дискутують щодо використання шансів туристичної привабливості міста, однотипних пам'ятників, які викликають лише сором. В Ужгороді придумали таку «замануху» для туристів, як понад два десятки невеликих бронзових фігурок, розміщених переважно у Старому місті та на Набережній над Ужем. Вони справді невеликі, до тридцяти сантиметрів, як, наприклад, статуя Свободи, котра є найменшою у світі статуєю Свободи, причому ще й маяком (у руці тримає світильник, в якому мигає світлодіод). Ужгородська «Свобода» (тут кажуть – «Свободка») стала ще й своєрідною модницею: час від часу її одягають у нові шати.
Ужгородські фігурки різні: їжачки, Швейк, закохана парочка, меч з...головою воїна, Ейфелева вежа, кубик Рубика і т.д. Їх не відразу помічаєш, хоча вони у людних місцях. Так, мимо кубика Рубика я проходила кілька разів, доки, врешті, таки не побачила. Але відчуття, коли ти натрапляєш на чергову фігурку, зашкалює позитивними емоціями. Такі речі завжди приваблюють туристів, і не тільки туристів, наприклад, у польському Вроцлаві таким чином всі шукають фігурки гномів. Автором ужгородських фігурок є скульптор Михайло Колодко та художник-коваль Юрій Леньк. Крім суто радості від відкриття чергової фігурки, захоплення втіленим у бронзі образом ужгородські ще й мають свою історію. Їхня історія тісно пов’язана з історією самого міста та Закарпаття загалом.
Так, їжачки втілені у бронзі не заради того, що це просто милі звірята, вони є символом співпраці Ужгорода з чеським містом Їглава, на гербі якого і прапорі – їжаки. Фігурка Мухамеда аль-Ігрісі – на честь географа-мандрівника, у дорожніх записках якого – перша писемна згадка про Ужгород (1154 рік). Фігурки закоханих – це Міклош Берчені (вулиця його імені є у місті) та Крістіна Чак. Є фігурки Ференца Ліста, угорця, який свою творчу діяльність починав на території сучасного Закарпаття, останнього закарпатського опришка Миколи Шугая, Енді Ворхола, всесвітньо відомого американського художника, але за походженням карпато-русина, вузол Кротона – на честь закарпатця, який був визнаний найсильнішою людиною планети. І навіть Гаррі Гудіні, відомий фокусник, чия фігурка встановлена навпроти готелю «Ужгород», має стосунок до цього міста! Так, народився він в Угорщині, у Будапешті, але бабуся його – із села Йовзя, нинішня Сторожниця Ужгородського району. Біля Гудіні відбувається своєрідний ритуал: як відомо, він відкривав усі замки і розв’язував усі вузли. Тому біля ужгородського Гудіні чіпляють замки ті, котрі бажають вирішити свої проблеми. Вірять, що Гудіні «розв’яже» і їхню проблему.
Ці фігурки, їхні відкриття якось примиряють з тим, що в Ужгороді погано прибирають вулиці (досі на газонах на центральному проспекті Свободи – торішнє листя, над яким вже розквітли знамениті сакури), що обідрані смітники, напіврозвалені постаменти для дорожніх знаків і т.д. Такий день сьогоднішній, але історія міста, втілена у міні-скульптурах, свідчить: Ужгород знав і кращі часи і завжди так, як зараз, не буде.
