Сьогодні ти танцюєш тверк...
Мракобісся в Росії міцнішає
Не встиг вщунути так званий культурний скандал з приводу постановки опери «Тангейзер» в Новосибірському оперному театрі, як виник новий і ще гучніший. В інтернеті почав гуляти ролик, на якому дівчата з танцювальної школи Kredo в Оренбургу виконують «танець бджілок» у стилі тверкінга.
Тверк є найбільшим наближенням людських танців до реальних танців бджіл. Бджоли танцюють, щоб вказати іншим бджолам у вулику напрямок, в якому їм слід летіти за їжею, наприклад, за нектаром. Вони рухають своїм черевцем (задньою частиною тіла), щоб вказати відстань, на яку потрібно летіти. Австрійський етолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини Карл фон Фріш розшифрував мову бджіл, і ми тепер знаємо, як її влаштовано. Не випадково в танці розігрувалася сценка за участю Вінні Пуха та його відомої історії з бджолами.
Мало того, що дівчата трясуть інтимними частинами тіла, але що особливо обурило поборників моральності й духовних скрєп, та й одягнені вони були в костюми, вірніше їх невелику частину, в смужки, що нагадують георгіївські стрічки.
Хоча виступ дівчаток із танцем відбувся ще в січні, скандал розгорівся саме зараз. І залучені до нього мільйони. По-перше, мільйони подивилися ролик в інтернеті, по-друге, мільйони від верхівки вертикалі до самої її основи обговорюють надзвичайну подія. В основному вона не подобається і багато хто вимагає вжити заходів. Зокрема, спікер Ради федерації Валентина Матвієнко, яка на початку квітня висловлювалася проти контролю в культурі, тепер змінила свою думку. «Можу сказати, що це ніякого стосунку не має до мистецтва, це концентрація несмаку й вульгарності, і це тим більше огидно, що на сцені діти». За словами Матвієнко, вона виступає за свободу творчості, але все, що стосується виховання дітей, має перебувати під контролем держави. «Вільності такого роду тут неприйнятні, й громадський контроль в цій ситуації дуже важливий».
Взагалі все нове дуже часто викликає спочатку відторгнення. Вальс теж не був за батька й сина Штраусів класичним танцем. Щобільше, його вважали ознакою несмаку. На думку суддів рішучих і суворих вальс годився лише для розваг простолюду. Так само рішуче виступали на початку XX століття проти танго, вважаючи цей аргентинський танець вкрай непристойним.
Про те, як боролася радянська влада і партійні органи з бугі-вугі, рок-н-ролом й іншим згубним впливом Заходу, нагадувати зайве. Відомий двовірш «Сегодня он играет джаз, а завтра Родину продаст» належить до періоду кінця
1940-х рр., коли джаз-оркестри Леоніда Утьосова та Олександра Цфасмана було розпущено. Джаз опинився під забороною разом з уже згаданими вище танцями.
Про художні переваги й недоліки постановки «танцю бджілок» мають судити фахівці. Комусь він може подобатися, комусь ні. Як говорить народна мудрість, смак смаку не укажчик: хто любить кавун, а хто свинячий хрящик. Зрештою, не подобається, не дивися, але іншим не вказуй і тим паче не починай полювання на відьом.
У березні в інтернеті з’явилося відео, на якому три танцівниці колективу Diva dance family танцювали на фоні замку Любарта в Луцьку. У ролику дівчата були в жовто-синіх бікіні й активно трясли частинами тіла. Багатьох користувачів інтернету обурив колір купальників і місце, де відбувається дійство. «Цим дівчатам краще за все танцювати в нічних клубах, а не біля пам’ятника історії», — писали користувачі. При всій дискусійності цього дійства в Україні жодні державні органи подією не зацікавилися. Не чути коментарів із цього приводу голови Верховної ради, ніяк не реагує Генеральна прокуратура, МВС, міністерство культури тощо. В Росії ж все зовсім навпаки.
Про те, що розпочалося, вірніше триває, полювання на відьом, красномовно свідчить заява Слідчого комітету (СК) про початок перевірки за фактом постановки танцю. Створюється враження, що усіх вбивць знайдено і вони постали перед судом, всіх корупціонерів виявили і вони отримали по заслугах відповідно до закону, всіх злодіїв відправили туди, куди вказував Гліб Жеглов. У тихій і спокійній країні громадяни почали знімати замки зі вхідних дверей до помешкань через їх непотрібність. Адже ніхто на чуже добро не зазіхає. Чиновники виключно в білих рукавичках підходять до витрати кожного бюджетного рубля й відразу ж звітують за кожну витрачену копійку. Вона ж, як відомо, рубль береже. Загалом, в стані загальної благодаті Слідчому комітетові через відсутність серйозних справ залишилося тільки займатися танцями, оперними й іншими театральними постановками. Та ще кінофільмами, що неправильно показують чи трактують історичні події.
Анекдотичність і просто дурість в ситуації, що утворилася, настільки очевидні, що навіть у Москві знайшлися тверезо мислячі люди. Як повідомляє радіостанція «Говорит Москва», депутат Державної думи Марія Максакова дорікнула СК в лицемірстві. «Я вважаю, що лицемірна спроба втриматися за мораль із розумним виглядом — робити хорошу міну при поганій грі. Це бездарний, погано поставлений, безглуздо виконаний номер ... А СК взагалі робити нічого, мені здається».
Слідчий комітет має займатися в кращому разі питаннями вітчизняної медицини, в результатах роботи якого Рахункова палата зафіксувала підвищення смертності, а не дослідчою перевіркою «танцю бджілок» у театральній студії, вважає член Ради з прав людини Олена Масюк. «Ну танцюють дівчатка тверкінг, ну й що? Це справа дівчаток та їхніх батьків. Тверкінг танцюють у всьому світі. Яке діло СК до танцю стегнами? Авжеж, дівчатка були вдягнені в помаранчево-чорні костюми! А це у нас тепер колір георгіївської стрічки ... Образа почуттів ... Ось у фільмі «Смугастий рейс» на дамі купальник кольору георгіївської стрічки. Як бути? Вирізати кадри? А що робити з групою тигрів, які так «красиво пливуть»? Колір тигрячої шкурки напевно ображає патріотів. Панове депутати, коли тигрів почнете на законодавчому рівні перефарбовувати? ». — Пише Масюк. Але ці поодинокі тверезі голоси заглушаються більш потужним ревом поборників, що вимагають покарати й заборонити.
Те, що відбувається з постановками опер, п’єсами, танцями тощо, слід розглядати як черговий ідеологічний наступ на свободу в Росії. Свобода слова та засобів масової інформації, аж до інтернету вже поставлені під контроль. При цьому він увесь час посилюється, і гайки продовжують закручуватися.
Перша причина чисто пропагандистська. Наближається 9 травня і російська влада готується відзначити це свято в усій красі усталеного режиму. З одного боку,
«Нам нет преград ни в море, ни на суше,
Нам не страшны не льды, ни облака».
З іншого — навколо занадто багато тих, хто хоче винищити державу російську.
Щоб попередити можливі й навіть віртуальні виступи незгодних, в країні нагнітається істерія. З більшості екранів, практично всіх газетних шпальт ллється каламутний потік картинок і статей про народ-переможець, який оточуючі вороги хочуть поставити на коліна, а країну зруйнувати. Треба бути напоготові, укріплювати духовні й матеріальні скрєпи. Їх насамперед і хочуть підточити численні вороги, що окопалися як по периферії протяжних кордонів, так і всередині країни.
Друга причина більш фундаментальна і має ідеологічний характер. Не всі в Росії зараз підтримують опозицію, дуже багато хто воліє бути аполітичним, займаючись своїми побутовими проблемами. Загалом, владу це влаштовує.
Проте ще Сталін і Жданов, влаштовуючи гоніння на музикантів, на танці й усе іноземне, робили це не просто так, а через усвідомлення привабливості елементів західної масової культури, свободи наукової творчості. Вони, як і їхні послідовники і спадкоємці, саме цього й бояться. Свобода неподільна. Або вона є хоч в економіці, хоч в політиці, хоч в культурній та науковій творчості, або її немає. Не можна забороняти політичну свободу і давати свободу творчості. В Оруелла багато говориться щодо цього.
Якщо людина вільна як художник, якщо її не обмежують рамки офіційної думки або, ще гірше, цензури рано чи пізно вона захоче свободи економічної й політичної. Ось цього так бояться в Кремлі.
Відновлювати сталінський контроль над культурою і гітлерівське культуртрегерство зараз не дуже зручно. Все-таки інше століття, але бажання і велике в цьому є. Тому наступ ведеться спочатку від імені обуреної громадськості, можна і навіть необхідно залучати церкву, а потім на підставі організованого голосу народу починають діяти органи. Щоб нікому не кортіло робити замах на основи й скрєпи.
Кремль дедалі більше охоплює параноя обложеної фортеці. На жаль, така система має сильний позитивний зворотний зв’язок. Найменші рухи на самій верхівці посилюються в нижніх ешелонах у багато разів і повертаються нагору в зовсім іншому вигляді. Далі виникає страх неможливості контролю над ситуацією і звідси — доброзичливість до дедалі зростаючого мракобісся.
Страх оточення — дуже поганий порадник. Він породжує чудовиськ розуму. Ось і бояться у Кремлі того, що «сегодня он танцует тверк, а завтра Путина отверг. Или еще хуже — низверг».
Все дуже просто, тільки дівчаткам зі школи танців в Оренбургу, їх педагогам і батькам не позаздриш. Розмови зі слідчими не надто приємне задоволення. Нічого не вдієш. Така російська дійсність. Не до «танців бджілок».
