Соціальна безвідповідальність «телеящика»
Нещодавно в одному із готелів Берліна, «гортаючи» німецькі телеканали, зловив себе на думці, що їхня тематична розмаїтість нагадує мені програми, які виходили у ефір на українському ТБ та обласних телестудіях кінця 80-х, початку 90-х років. Сучасне німецьке «теледзеркало» відображає життя суспільства у всіх його проявах: економіка, політика, культура, освіта, спорт, розваги, дитячі програми… Власне, телевізійна палітра, форматування каналів в тій успішній державі спрямовані на задоволення різноманітних запитів, інтересів, вподобань глядача, сумісних з розвитком країни.
Наш перенасичений український ефір під гаслом «далі від совка» перетворився, на жаль, в суцільну політичну дискусію: куди йдемо, як ідемо, з ким ідемо?.. Таке враження, що народу безперестанно з року в рік втовкмачують в голови думку про відсутність українського шляху. А «всезнайки» (політологи, соціологи, експерти) діляться своїми, часто протилежними рецептами, задурюючи людям голови. Більшість із «оракулів» виконують замовлення тих, хто їх делегує на телеканали й платить гроші за пропаганду своїх ідей. А де ж вітчизняні економісти, науковці, моральні авторитети?! Де голос цих людей?! Нещодавно пішов із життя відомий юрист-конституціоналіст Віктор Мусіяка… Хто дав ефір цій людині?! Він так і помер не почутим, не затребуваним. Натомість невідомі «всезнайки» залучаються відверто ворожими силами сусідньої держави, культивуючи в телеглядача агресію, непримиримість, відразу до всього українського, ідеалізуючи так званий «совєтікум», спадкоємцем якого стала нинішня Московія.
Але ж суспільство живе й розвивається не однією лиш політикою. Сіється зерно, виливається метал, ростуть діти, твориться новітня історія... Та й історичні уроки не зайве пам’ятати, аби не повторювати помилок. Словом, дивлячись на вітчизняне олігархічне телебачення доходиш висновку – в ньому майже не спостерігається програм, які б розповідали про сучасне людське життя у всіх його вимірах та потребах.
Для прикладу: однією із найосновніших проблем сучасного буття України є запуск ринку землі. Де ви бачили теледискусії на цю тему?! Їх просто немає. Таке враження, що хтось навмисне уникає оприлюднення цієї архіважливої тематики, аби «всліпу» провести приватизацію найціннішого, що в нас залишилося. Маємо колосальні проблеми з демографією, культивуванням меншовартісності. «Телеящик» пропонує, здебільшого, не власний продукт, а сурогат чужого, агресивного… Щодо формування випусків теленовин то тут, вважаю, відбувається цілеспрямована війна з людською психікою, яку щодня калічать «вбивствами, згвалтуваннями, розстрілами, аваріями»…
Не втомлююся повторювати: вітчизняний телеефір у кожній державі це – суспільне надбання. Він у вигляді ліцензій на мовлення видається телерадіоорганізціям в тимчасове користування. Ніщо не заважає державі (через свого регулятора - Національну раду з питань телебачення і радіомовлення) сформувати такі запити в конкурсних відборах на телемовлення, які б відповідали запитам суспільства. А якщо цього не трапляється в реальності, значить інформаційна політика, просто відсутня. І це під час війни!
Відверта монополізація телеефіру (по 3 телеканали в одних руках) несе національну загрозу. Про яке соціальне спрямування телеефіру тут можна говорити?! Телеканали стали зброєю масового впливу в міжпартійних, міжолігархічних розбірках… Іхні «телесолдати», отримуюючи нелегальні зарплати в конвертах, без совісті й страху служать тим, хто їм ці конверти вручає. І все твориться під цинічною маскою «свободи слова».
Серед невеликого винятку телекомпаній, які намагаються жити в унісон із суспільством, на мою думку, є «24-й телеканал» та «Еспресо». Але їхнє охоплення аудиторії явно уступає такому, приміром, телемонстру як «Інтер»… В будь-якій цивілізованій державі, яка себе поважає, телеканалу «Інтер» вже давно би не продовжили терміну дії ліцензії. Але його «патрони» вміють домовлятися з усіма владами, роками підриваючи засадничі основи держави. На підсилення «Інтера» останнім часом прийшли «112-й», «ZIK», «NEWSONE».
Спроба утворити Суспільного телемовника також, вважаю, провалилася. Свідченням цьому є одні з найнижчих рейтингів цього каналу. А скільки шуму було навколо створення суспільного телебачення?! Скільки шабель схрестилося?! В результаті – пшик.
… Якщо хтось думає, що нова влада (з усіма її найкращими намірами) щось здатна буде зробити без телебачення, - глибоко помиляється. Це – новітня зброя, яка, як відомо, може бути спрямована як на розвиток так і на деградацію.
