Спадкоємці печенігів
та інформаційна гігієна
«Усе минає, і це мине... Наша країна не раз проходила через серйозні випробування: і печеніги її терзали, і половці, — з усім упоралася Росія. Переможемо і цю заразу коронавирусну. Разом ми все здолаємо», — повідомив росіянам Путін у своєму третьому за рахунком зверненні щодо пандемії. Спічрайтер, який пише Путіну ці промови, заслуговує на захоплення та вдячність усієї прогресивної громадськості, оскільки жоден опозиціонер не зміг би так майстерно виставити президента РФ цілковитим ідіотом.
По-перше, ці слова про те, як Росія героїчно впоралася з печенігами, Путін виголошує вже вдруге — вперше це почули ще за його перебування прем’єром 2010 року, коли він таким чином надихав людей на боротьбу з лісовими пожежами.
По-друге, вже тоді всі звернули увагу на те, що фраза про печенігів і половців украдена в адвоката Плевако, який в кінці позаминулого століття у своїй промові на захист старенької, що вкрала чайник, привів минулі випробування країни як сарказм: мовляв, з такими напастями впоралися, а старенька чайник украла — і країна загине.
По-третє, Плевако, на відміну від Путіна, був людиною освіченою, і слово «Росія» щодо настільки давніх часів не вживав, оскільки країна з такою назвою з’явилася через декілька століть по тому. А оскільки ті ж печеніги «терзали» державу, столицею якої був Київ, то, враховуючи сьогоднішні стосунки путінської Росії з нинішнім Києвом, виникає закономірне питання: чиїм духовним і політичним спадкоємцем є Володимир Путін — київських князів чи все-таки печенізького хана Курі...
На жаль, печеніги як єдиний народ зникли наприкінці кінці XI століття, тому сьогодні складно простежити тисячоліття по тому, чи є зв’язок між тією атмосферою, яка визначала політичний курс печенізьких ханів і тим механізмом ухвалення рішень, який існує в Кремлі в XXI столітті. У Кремлі цей механізм рухають лестощі та брехня. У цьому нескладно переконатися, проглянувши стенограму відеоконференції Путіна з експертами з коронавірусу від 7.04.2020.
Першим отримує слово очільник центру ендокринології при Мінздраві, Іван Дєдов: «... Для команди Володимира Володимировича, для влади сьогодні характерне самовладання та компетентність, це дуже важливо. Я розумію сонм проблем, які, як айсберг, внизу, доводиться вирішувати команді Уряду, Президентові. Адже потім потрібно вийти до людей і треба їм сказати. І саме так, як звернувся двічі Володимир Володимирович. Він знайшов тональність розмови, коли він звертається до нас, лікарів, звертається до волонтерів, він звертається до молоді, він звертається до ветеранів: давайте разом, лише разом ми можемо вирішити цю насправді дуже складну для країни ситуацію, що склалася... І при цьому, Володимир Володимирович, чує Ваш біль, біль за втрати, біль, звичайно, за державу. Але ця тональність правдивої розмови, дуже коректної, тактовної, резонує з нашими серцями». Кінець цитати. Ні слова про те, як боротися з пандемією, чи продовжать карантин і наскільки, яких заходів не вистачає. І це — не політик, не депутат, не дипломат. Це — «експерт», якого покликали для консультації при ухваленні рішень щодо цілком конкретного питання.
Про стан «експертного» співтовариства Росії можна зробити висновок щодо тієї його частини, яка сьогодні живе в телевізорі. Тут відразу треба обмовитися, що не йдеться про всіх російських фахівців у різних галузях, серед яких чимало гідних і чесних фахівців. Але вони не представлені в телевізорі і не мають доступу до президентського вуха, тому їхній вплив на громадську думку та на процес ухвалення рішень близький до нуля. А на рішення президента впливають улесливі холуї на кшталт Дєдова, а з метою формування громадської думки кинули телевізор, у якому цими днями прописалася команда «вірусологів» за викликом.
Головним спікером і фактично головним телевізійним «вірусологом» країни Соловйов призначив Ларису Попович, директорку інституту економіки охорони здоров’я НІУ ВШЕ. Лариса Дмитрівна ніколи щонайменшого стосунку ні до вірусології ні до епідеміології не мала, а натомість довгі роки працювала на ниві страхування, зокрема 12 років пропрацювала в страховій компанії РОСНО-МС. Тому сьогодні в своїх пристрасних монологах у телевізорі часто обмовляється, похапцем виголошуючи «застраховані» замість «заражені». Але тут уже нічого не вдієш, інших «експертів» у Соловйова для нас немає. У програмі «Вечір» від 08.04.2020 Лариса Попович постійно використовувала термін «інформаційна гігієна» і закликала дотримуватися цієї «інформаційної гігієни» як програми головного заходу боротьби з пандемією. Як убачається зі змісту виступів Лариси Дмитрівни, «інформаційна гігієна» — це синонім звичайної брехні, яку Лариса Попович поширювала з великим ентузіазмом. Головне, росіяни повинні знати, що російська медицина — найкраща у світі та в сотні разів (!) ефективніша західної, яку так хвалять.
Доказом Ларисі Попович слугувало порівняння статистики смертності від коронавірусу у відсотках від загальної кількості інфікованих. І у неї вийшло — ви слухайте! слухайте! — адже наша медицина в 197 (!) разів ефективніша хваленої британської! В голосі «вірусолога» Лариси Попович чулося таке шалене тріумфування, а сам зміст нею сказаного був настільки безглуздим, що навіть Соловйову, здається, стало ніяково, і він перевів розмову на інше. Просто тому, що будь-кому, хто хоч якось в темі, зрозуміло, що якщо всі 100% смертей від коронавірусу фіксувати як померлих від пневмонії, то перевага російської медицини стане незліченною, оскільки ділити на нуль в арифметиці не належить. Якщо перейти від статистично-гігієнічної брехні Попович до фактів, то про якість російської та європейської медицини найкраще свідчить та кількість відомих і просто заможних росіян, що вважають за краще лікуватися та робити операції в зарубіжних клініках.
«Я протягом останніх трьох тижнів навіть якось забув про Україну», — збрехав Соловйов, починаючи в програмі «Вечір» від 08.04.2020 ще один раунд брехні про «братський народ», брехню, потоки якої, насправді дещо зменшилися, але жодного дня не припинялися.
«Коли ви нас урятуєте та вилікуєте!?» — з таким криком відчаю, як стверджує Соловйов, до нього постійно звертаються громадяни України. Після чого його брехня стилістично почала нагадувати фільм «Кубанські козаки», знятий в голодний 1949 рік, який показував ярмарки, що ломляться від безлічі продуктів. «У нас все працює чудово!» — кричав Солов’їв. — «У кожній губернії вдосталь виробляють масок! Усі туристи повернені до Росії! В економіці все чудово! Падіння цін на нафту нас взагалі не хвилює!»
Кажуть, що фільм «Кубанські козаки» в голодний післявоєнний час дивилися як казку, як фільм-мрію про майбутнє. Кажуть, такому сприйняттю сприяла чарівливість акторів і музика Дунаєвського. Можливо, так. Програми Соловйова відбуваються «на суху», без музики. Замість привабливих артистів — перекошені від постійної брехні фізіономії «експертів» і самого Соловйова. У Росії кожна людина вочевидь знає, що в аптеках масок немає. Понад третина росіян утратили роботу і їх майбутнє є непевним. У багатьох знайомі застрягли за кордоном, і Батьківщина їх там залишила.
Якщо за мирних часів — адже, незважаючи на агресивну війну Росії проти України та Сирії, до сьогодні абсолютна більшість росіян вважали, що живуть в мирний час, — безсоромна брехня телевізора сприймалася поблажливо, а частково і зі схваленням, мовляв, он як відважно заливає, могутньо криє! То в умовах фактичного переходу на жорсткий, напіввійськовий стан — карантин, патрулі, безробіття та загроза смерті від вірусу або голоду — безсоромна брехня мешканців телевізора неминуче викликає спочатку роздратування, а потім — ненависть. Тому, хтозна, всі ці соловйови-кисельови можуть і не дожити до справедливого Міжнародного трибуналу. Їх сповна може наздогнати суд Лінча, в нашому, вітчизняному, вельми неестетичному варіанті.
