«Сильно! Красно! Обережно! Бистро!»
Богдан Гаврилишин, відомий меценат і громадський діяч, доктор соціальних та економічних наук, співзасновник Всесвітнього економічного форуму в Давосі з 1988 року активно допомагає Україні. У 2010 році він презентував в Україні «Благодійний фонд Богдана Гаврилишина», в межах діяльності якого реалізується програма «Молодь змінить Україну».
Одна з ідей, яку відстоює громадський діяч — симбіоз соціума з біосферою. Таке переконання виходить, передусім, з його давнішніх пластунських устоїв. Пластуном пан Богдан став ще 1937 року. Але з дитячих літ до цих пір зберіг вірність пластунській присязі - «Присягаюся своєю честю, що робитиму все, що в моїх силах, щоб: бути вірним Богові і Україні, допомагати іншим, слухатись пластового проводу і жити за Пластовим Законом». Пласт він вважає школою життя, школою, яка виховує молодого українця патріотом. Тому що закладає в свідомість юного громадянина цінності. Вони прості і зведені до чотирнадцяти характеристик-законів: Пластун словний (точний у висловлюваннях і дотриманні слова — ред.); Пластун сумлінний; Пластун точний; Пластун ощадний; Пластун справедливий; Пластун увічливий; Пластун братерський і доброзичливий; Пластун зрівноважений; Пластун корисний; Пластун слухняний пластовій старшині; Пластун пильний; Пластун дбає про своє здоров'я; Пластун любить красу і дбає про неї; Пластун завжди доброї гадки.
Що ж таке Пласт? Найперше, це гра. Гра, під час якої молодь вчиться багатьох простих і корисних речей — розпалювати багаття під дощем в поході, гоїти рану травами, знаходити джерельні місця, допомагати товаришу долати багатокілометрову відстань, досконало знати свій рідний край...
Пласт — це виховання. Виховання не нав’язливе і нудне, якого стараються уникнути в школі діти, а у формі гри, коли одні і ті ж істини сприймаються натхненно і завзято, з позитивною енергетикою і творчими злетами юні.
Пласт — це самовиховання, коли ти не можеш бути гіршим від інших і стараєшся досягти поставленої мети, працюєш над своїми недоліками, вивчаєш необхідне до тонкощів і добиваєшся освоєння важкого.
Пласт — це гарт душі і тіла, коли фізичні навантаження чи перевтому ти долаєш зусиллями волі. Ти вчишся управляти своїми фізичними та інтелектуальними можливостями і готуєш себе до можливих важких випробувань в житті.
Пласт — це віра в себе і своїх побратимів, коли ти впевнений, що тобі на допомогу завжди прийдуть, в біді не залишать.
Пласт — це унікальні ідеологічно-філософські засади патріотизму, викладені простими практичними речами життєвої необхідності з врахуванням вікових особливостей людини. Саме з такого єднання юного покоління з природою свого краю і розуміння себе в ній проростають паростки любові до Батьківщини, які згодом стають міцними патріотичними переконаннями, а не кон’юнктурою під різні суспільно-політичні ситуації.
Сьогодні, в Майданній Україні, цінності Пласту — наріжний камінь виховання української юні на засадах патріотизму і щирої любові до свого краю. І ці цінності пластуни зберігають в своїх помислах і діях на все життя. Варто нагадати, що пластунську гідність пронесли через життя такі особи як Любомир Гузар, Августин Волошин, Степан Бандера, Роман Шухевич, Василь Кук, Орест Субтельний, Гайдемарі Стефанишин-Пайпер, Квітка Цісик, Микола Плав’юк ... Сьогодні у світі є 50 тисяч українців, які пройшли в різні роки школу Пласту.
Не так давно відзначали століття Пласту. Заснована на теренах Західної України 1911 року Олександром Тисовським, Петром Франком, Іваном Чмолою організація швидко набула популярності. Молодь тягнулася до пластових гуртків, де знайомилась з історією рідного краю, пізнавала природу і вчилась виживати в єднанні з нею, проходила спортивний та військовий вишкіл. Ці патріотичні гартування незабаром стали в нагоді — багато пластунів поповнили ряди Українських січових стрільців, щоб боротися за свободу і незалежність.
Вже 1918 року Пласт поширює свою діяльність на територію всієї України. Однак поразка патріотичних сил у боротьбі з комуно-більшовицькими силами не дала можливості організації розвиватися. Але ще до кінця 30-х років минулого століття пластунський рух діяв в межах Західної України, згодом перебравшись на терени інших держав. З настанням незалежності країни Пласт повернувся в Україну та швидко поширився в усіх областях. Сьогодні налічується вже понад десять тисяч членів цієї молодіжної організації.
Нещодавно у Львові стартував рік Пласту. Вікові традиції, які бережно передаються від покоління до покоління, нині набувають нового звучання. Зараз в зоні АТО відомо про понад півтори сотні вихованців Пласту, які захищають Батьківщину.
...Сьогодні в суспільстві відбувається багато суперечок щодо виховання нашої молоді. Розробляються концепції, висуваються ідеї, впроваджуються програми... Особливо галасують довкола патріотичного виховання — як воно має вестись, які програми і підручники для цього потрібні, як проводити уроки патріотизму... Ці «фахові» офіційно-імітаційні розмови можуть тривати безкінечно довго, приносячи політичні та професійні дивіденди великому числу залучених до процесу осіб, але не вирішуючи проблему по суті.
А рішення є і пройшло вже понад столітнє ситуаційно-динамічне випробування. І сьогодні ми маємо взяти зобов’язання перед Майданом і героями Небесної сотні та АТО за впровадження регламентів, процедур, стилістики і духу Пласту в загальнодержавну систему виховання, залишаючи її одночасно організацію громадською, з усіма її принципами, законами і традиціями.
Пласт вчить любити свій край і мирне життя. І його не можна замінювати псевдоскаутськими організаціями з мілітарною стилістикою, які проросійські агенти, присутні в українській владі, намагаються нав’язати суспільству.
...Пластуни, вітаючись один з одним, промовляють: «СКОБ!». Це гасло рошифровується як «Сильно! Красно! Обережно! Бистро!». Саме так — сильно, щиро, привабливо, потужно, але з розумінням — і має вестись патріотичне виховання української молоді, поборників нової України.
