Системна вразливість
«24-30.07.2020»
У загальному хорі конспірологів і просто непрофесіоналів всіляко намагався уникати писати на тему COVID-19. Але, так уже збіглося, одночасно було опубліковане спільне розслідування Associated Press і The New York Times, що розкрили одну з численних операцій російської розвідки щодо дезінформації у зв’язку з коронавірусом, і майже годинне інтерв’ю Секретаря Ради національної безпеки та оборони України Олексія Данилова телеканалу «Україна 24», в якому поряд з «перемир’ям» на Донбасі обговорювалася й ситуація з коронавірусом у країні й світі. Той факт, що в обох випадках порушувалися переважно не пов’язані безпосередньо з медициною та вірусологією питання, дозволив висловитися з цього приводу й мені.
Якщо вже про це у нас писали, нагадаю про зміст розслідування Associated Press і The New York Times лише побіжно. Як з’ясувалося, кілька інформаційних ресурсів, за якими стоять офіційно нібито ексспівробітники ГРУ Росії, створювали й поширювали статті з неправдивою інформацією про коронавірус, у яких звинувачували США в розробці та поширенні COVID-19 з метою «маніпулювання світом», а також всіляко розхвалювалася допомога, надана Росією США в боротьбі з пандемією. Це не єдине подібне розслідування, не єдина розкрита інформаційна операція спецслужб під час пандемії, які ведуть не лише Росія, а й Китай, Іран, Північна Корея й навіть один з найпопулярніших блогерів світу — президент США. Причому такі операції мають часом зовсім різні цілі.
Для Росії, яка вже не перше десятиліття, сподіваючись повернути втрачені після розпаду СРСР позиції одного з полюсів багатополюсного світу, послідовно підривала підвалини світопорядку, пандемія COVID-19 стала унікальним шансом, що зробив Захід ще вразливішим для російської зброї масового інформаційного ураження, підставивши під удар найніжніші, найнезахищеніші місця. Коли через непопулярні карантинні заходи руйнується звичний спосіб життя мільярдів людей, соціальні й економічні зв’язки, люди масово втрачають роботу, доходи, достатньо докласти лише невеликих зусиль, щоб збільшити хаос, — улюблена зброя Кремля.
Хибна інформація про хворобу — сотні фейків про її походження, небезпеку, симптоми, дієвість засобів гігієни й карантину підірвали довіру до дій влади своїх країн у десятків мільйонів, і незабаром уже сотні тисяч незадоволених у всьому світі вийшли на вулиці... І лише протести на расовому підґрунті, що, мов лісова пожежа, поширилися США і Європою після загибелі 25 травня в Міннеаполісі Джорджа Флойда, відсунули масові акції протесту через карантин на другий план. Але, як ми тепер розуміємо, неминучою є друга, потужніша хвиля пандемії, ще більш небезпечна тому, що негативні наслідки першої хвилі не подолані навіть частково, дає російським спецслужбам ще один шанс.
Разом з соціальними й економічними не менш важливими є наслідки COVID-19 і для міждержавних відносин. Слідом за прикутими до землі літаками руйнуються не лише економіки, збудовані на масовому туризмі. Пандемія стала ще одним фронтом конфлікту між США і Китаєм, що загострився за Трампа. Перед транстихоокеанським партнерством (TPP) Обами як знаряддям економічного й політичного стримування Китаю президент-республіканець піддав перевагу відкритому конфлікту, в якому перекладання на Китай провини за початок епідемії стало ще однією з десятків озвучених ним у «Твіттері» конспірологічних теорій і фейків, якими він незграбно, в міру свого розуміння намагається вирішувати свої тактичні завдання (добре, що американські спецслужби регулярно в міру сил дипломатично спростовують озвучені президентом фейки про штучне походження коронавірусу). Серед жертв його кампанії з дезінформації опинилися навіть Всесвітня організація охорони здоров’я, на яку Трамп спробував перекласти відповідальність за фатальні прорахунки своєї адміністрації в перші тижні пандемії. Біля цього багаття, підкидаючи в нього дров, гріють свої руки й спецслужби Росії, Ірану, Північної Кореї, розраховуючи таким чином не лише підірвати гегемонію США, а й урвати свій шматок з добичі Китаю, що впевнено йде до світового панування.
І нарешті, на цьому тлі, щодо інтерв’ю Секретаря РНБО Олексія Данилова телеканалу «Україна 24», із згадки про яке я почав цей свій текст. Одразу зазначу, було видно, що попередньо обумовленою темою ефіру були питання, пов’язані з «перемир’ям» і виборами на Донбасі, й до них Данилова підготували добре. Принаймні, озвучене ним практично не розходилося з уже не раз виголошеним Резніковим. Зате коли наприкінці розмови мова зайшла про COVID-19, секретар РНБО, як заведено говорити, «поплив», і глядачам випав шанс почути не точку зору радників, а що насправді думає про загрозу пандемії одна з ключових фігур, які забезпечують безпеку нашої країни. Думаю, не лише для мене не новина, що Данилов, м’яко кажучи, не Горбулін, але почуте шокувало навіть такого підготовленого до найгіршого глядача, як я.
З’ясувалося, що не дилетант Президент — до цього ми вже якось звикли, а головний спеціаліст з безпеки нашої країни керується у своїй діяльності конспірологічними теоріями та фейками. Звичайно, першу подібну заяву він зробив ще на початку березня, коли в інтерв’ю «Українському радіо» заявив, що коронавірус нібито розробили «в секретній лабораторії F-4 в Ухані». — Тоді, на самому початку пандемії, це ще можна було списати на загальний дефіцит інформації. Але зараз, після п’яти місяців здавалося б вивчення питання, у його уяві цей нібито «випадковий витік» розрісся до повномасштабної «Першої біологічної світової війни». «Хто в цьому винен, — продовжив секретар РНБО, — це вже питання другого ряду. Ми на це питання не можемо зараз дати відповідь». Ну що ж, хоч цього разу, щоб уникнути скандалу, не звинуватив Китай безпосередньо, дякуємо й за це.
Одна з головних загроз нинішньої пандемії не в її прямих соціальних або економічних наслідках. В умовах загальної дестабілізації міжнародної ситуації, загострення глобальних і регіональних конфліктів, нарешті, як наслідок економічної кризи й незмінно пов’язаною з нею політичною дестабілізацією держави стають в рази вразливішими до зброї масового ураження ХХІ століття, якою, секретар РНБО начебто мав би це знати, є не біологічна й навіть не ядерна зброя, а інформація. В умовах гарячої стадії російсько-українського конфлікту, що не припиняється вже понад шість років, перед лицем цієї загрози саме секретар Ради національної безпеки України виявився слабкою ланкою, однією з перших жертв інформаційної атаки. Через займану ним посаду це є системною вразливістю, що ставить під загрозу безпеку всієї країни.
