Тріумф справедливості по-російськи
Просто одного разу в режиму підкосяться ноги, і він впаде. Від власних дурощів і деградації
Петербурзький економічний форум, який жартома називають «російським Давосом» із самого початку набув характеру заходу, скоріше, гумористичного. Став чимось неначе КВК для вельми дорослих чоловіків у краватках. Чого варта, наприклад, заява керівництва Федеральної служби виконання покарань про те, що вони готові забезпечити допровадження Майкла Калві, засновника інвестиційного фонду Baring Vostok, заарештованого за доносом близьких до Кремля підприємців. Жарт підтримав речник Путіна Дмитро Песков, який заявив, що «Кремль хотів би бачити Майкла Калві на економічному форумі» і що «ми всі знаємо його як бізнесмена, якому можна довіряти». Потім до конкурсу дотепності долучився голова комітету Держдуми з бюджету та податків Андрій Макаров, який пожартував так: «Коли ми говоримо про те, що інвесторам потрібна стабільність, я б хотів звернути увагу: ще жоден інвестор на форумі не арештований».
Але авторство головної репризи, після якої «російський Давос» остаточно перетворився на суто розважальне дійство, належить групі столичних поліцейських, які, виконуючи замовлення, підкинули журналістові-розслідувачеві Івану Голунову наркотики, негайно їх «виявили» й урочисто схопили «наркодилера». Провокація була виконана настільки незграбно, громадський консенсус щодо невинності Голунова настільки широким, а хвиля обурення поліцейським свавіллям настільки високою, що з Кремля надійшла команда — відпустити. Що і було виконано главою МВС Колокольцевим, який оголосив про це публічно.
Щодо виступу Колокольцева в студії програми «60 хвилин» від 11.06.2019 стався припадок захоплення і напад патріотичного екстазу. «Ось вона — справедливість!» — світилася щастям Ольга Скабєєва. «Торжество справедливості, чого так не вистачає нашим сусідам!» — відлив пафосну фразу Євген Попов. очільник ЛДПР Ж. мовчки аплодував, і на його обличчі застигла маска глибокого задоволення.
Атмосфера в студії «60 хвилин» досить сильно відрізнялася від того, що відбувалося в країні. Тріумф справедливості у виконанні підлеглих міністра МВС Колокольцева змогли відчути й оцінувати учасники маршу на підтримку Івана Голунова й інших жертв поліцейського свавілля, який відбувся 12.06.2019. Відчуття глибокого приниження від того, що їм довелося відпустити жертву, силовики вщерть зігнали на учасниках акції та на випадкових перехожих, які просто гуляли цього дня вулицями Москви. Було затримано понад п’ятисот осіб. Гвинтили вкрай жорстко, били палицями, тягнули по асфальту, одного активіста при затриманні ударили головою об стовп. Особливо жорстко та брутально поводилися з журналістами. Прес-карта і наявність редакційного розпорядження діяли на поліцейських як червона ганчірка на биків. Відомством Колокольцева вочевидь прокотилася команда: «Хай ці покидьки-журналюги не думають, що вони перемогли! За одного відпущеного Голунова відповідатимуть сотні!»
Повернемося в студію «60 хвилин», в якій Ж., зауваживши, що в Росії перемогло царство справедливості, звернувся до місця смутку та страждань, тобто до України. Головне, що є в Україні, на думку Ж., — це зрада і те, що вона — «недодержава».
«Це триває вже декілька століть — українська зрада!» — засмучувався Ж. Тема української зради настільки глибоко схвилювала Ж., що він постійно до неї повертався, викрикуючи імена Богдана Хмельницького, Мазепи, потім раптом занурювався в глибини стародавньої історії Месопотамії, намагаючись, мабуть, там відшукати коріння української зради, потім мова його ставала плутаною, уривистою, а голова відкидалася назад і трохи убік. Ж. пророкував: «Ось про зраду України... шумери... з шумерів виходять шумери, а з українців виходять зрадники. Богдан Хмельницький... козаки... нічого у них не немає... лише кінь, шабля і батіг...» Кінець цитати.
Виголосивши ці слова, Ж. стрепенувся і, мабуть, зауваживши, що в студії запанувала підозріла тиша, зібрався і викрикнув щось більш зв’язне: «Вся історія України — це історія зрад. Ви ніколи нічого позитивного взагалі не робили!» Попов зі Скабєєвою полегшено видихнули, а Ж. продовжував: «Партизанський загін не є армією. В межах тих держав, які є в Європі, Україна є партизанським загоном. Вони можуть робити щось, але вони не армія. Це не німецька армія, не російська армія, не французька армія. Вони — недодержава! Але щоб бути державою, треба бути німцями — і вас нехай Берлін приймає! Або австрійцями, або поверніться до Росії, якщо вас візьме наступний очільник Росії! Зараз ви нікому не потрібні! Ви гинете!»
Між незв’язним безглуздям, яке виголошує на федеральному каналі лідер парламентської партії, фіґлярством, у який перетворили «російський Давос» тупі виконавці з ФСБ, що на прохання своїх приятелів заарештували найбільшого та найбільш лояльного до путінського режиму іноземного інвестора та ганебною провокацією, влаштованою столичними поліцейськими, що невміло підкинули наркоту журналістові, є вельми істотний зв’язок. Це — найбільша міра деградації путінського режиму. Тотальна зачистка, багаторічна негативна селекція та повна безконтрольність з боку суспільства неминуче призводить до загального звиродніння всіх гілок влади та всього, що з владою пов’язане.
Отож Ж., який завжди був негідником, але на зорі своєї політичної кар’єри був негідником, поза сумнівом, талановитим, сьогодні здатний видавати лише уривисті злісні звуки.
Тому співробітники ФСБ, яким надійшло замовлення на «посадку» зарубіжного інвестора, не в змозі порівняти розмір свого гонорару за виконання замовлення з тим міжнародним скандалом, який викличе це виконання і тими проблемами, які воно створить їхньому головному шефові.
Тому поліцейські, яким замовили журналіста Івана Голунова, не спромоглися погуглити ім’я своєї жертви та виконали замовлення так само недбало, як до цього садили за брехливими звинуваченнями сотні невинних людей.
Сьогодні багато хто ламає голови, намагаючись зрозуміти що ж стане причиною краху путінського режиму. Оскільки на опір усередині країни сподівань небагато. Санкції працюють, але резерв міцності в режиму досить великий. Горезвісного розколу еліт теж, швидше за все не буде, оскільки болото не розколюється. І щодо цього у мене особисто найбільші надії на те, що режим упаде сам. Без сторонньої допомоги. Від власних дурощів і деградації. Просто одного разу у нього підкосяться ноги, і він упаде. Як це станеться в подробицях, я не знаю. Але поки це найбільш реалістичний сценарій. І ось це буде справжній тріумф справедливості. Причому, дуже по-російськи.
