Тимчасовий «в.о. тролейбуса», або «маршрутний» Маккуїн
Кінець робочого дня. Напружена атмосфера в маршрутці. Втома і роздратованість... тримаються за поручні. Звісно, на перший погляд, винний у всьому сніговий конфуз та його кількаденні наслідки. Але, придивившись більш детально, то й тотальне невдоволення країною загалом, і власним життям зокрема. Різкі контрасти життєвих стандартів і докладених зусиль.
Добре дивитися на своїх сусідів по транспорту і бачити по-дружньому налаштованих містян, або ж читак, котрі, стоячи на одній нозі, перегортають сторінки, або ж відчайдушних мрійників, котрі спостерігають очевидно інші урбан-краєвиди за вкритим дорожнім пилом вікном, ну, або ж насамкінець інтелігентних індиферентних пасажирів.
Але чим би була маршрутка без яскравого водія? Все одно, що показ haute couture без вражаючого шоу. Сьогодні мені трапився «маршрутний» Маккуїн.
І от, після пар, долаючи калюжу на світлофорі методом елевації, котрій би позаздрила Марія Тальоні, опиняюся біля маршрутки. І тут «сюрпрайз» голосом колоритного повелителя керма: «Добрий вечір, пасажири! Це маршрутка № 19 — так-так, виконуюча обов’язки тролейбуса. Передаємо за проїзд — не соромимося! Хто забув оплатити — доволі зволікати! «Київська Русь», будь ласка! Я пам’ятаю про вас, а ви пам’ятайте про мене! Поважайте мою працю! О, ще один передав, дякую! Обережно, відчиняю двері! Із 50-ти передав здачу».
Люди обмінюються поглядами, усміхаються, починають ділитися враженнями від монологу — пожвавлення наяву.
А одна пані, яка стоїть поблизу героя жовтого транспортного засобу на колесах, жаліється йому, які, мовляв, хамуваті інші водії. На що він із гідністю відповідає: «Мені подобається обслуговувати людей красиво! Люблю чути, як пасажири сміються і дякують при виході».
Згодом видаються особисті подробиці. Родом із Керчі, дружина працює, синові 9 років. Нещодавно переїхали з Південної Борщагівки. Кредити? Ні-ні — при малій зарплатні.
Візаві сходить через чотири зупинки і на прощання каже: «Удачі Вам!»
Лагутенко влучив у ціль: «Ведь это ты, и ты не привидение, фантастика... Фантастика!»
Необхідна для великого міста міні-доза ендорфіну на щодень...
