Українська чартівня: хіт-парад химерних подій
Теракотовий «Беркут»
Безумовно, повне й ексклюзивне право назватися головним потойбічним засланцем нинішнього тижня та безальтернативно заповнити своїм масивним єством усі щаблі трансцендентного хіт-параду заслужив Президент України Віктор Федорович Янукович. Але оскільки сам Федорович повсякчас божиться, що він у цих подіях ні до чого, а решта країни вже навіть устигла забути, що на Банковій колись справді сидів такий Президент, то вище, ніж на останню сходинку чарту, йому сьогодні розраховувати не варто.
Отже, на 5-ту сходинку в нас потрапляє Віктор Янукович, який, щойно помітивши, що народ із Майдану не розходиться, а запаси скаженої беркутні вже практично добігають кінця, одразу ж вирушив по допомогу в Китай. І дарма повстанці та опозиція єхидно тішаться з того, що завбачливі китайці до візиту дорогого гостя подалі сховали свої юані й вирішили обмежитися загальними словами та детальною екскурсією до музею. Адже саме цього – на власні очі побачити та власноруч перевірити придатність відомої «теракотової армії» імператора Цинь Шихуанді до виконання завдань із охорони громадського порядку – насправді і прагнув хитрий український Президент.
Не знаємо, чи то попередник Віктор Андрійович заразив Віктора Федоровича любов’ю до черепків, чи халтурний кінотриквел «Мумія-3» підказав йому хитромудрий план із заміни гоблінів дубових гоблінами глиняними. Але далекоглядності та практичності межигірського імператора не можна не позаздрити: як відомо, китайська робоча сила за побиття беззахисних жінок та дітей навіть 500 доларів не проситиме. От лише поки не ясно, чи вона взагалі наважиться підняти керамічного меча на невинних – все-таки навіть в обпеченої китайської глини совісті має бути більше, ніж в українського «Беркуту» та його спритного володаря.
Четверте місце в нелегкій боротьбі із собою, владою та Майданом виборює українська опозиція. Схоже на те, що свою достовірну оптимістичну інформацію про достатню для повалення уряду Азарова кількість голосів у сесійній залі полум’яна трійця отримала в якоїсь ворожки. Та й то за виступами зі сцени та матюками на Банковій полінувалася до цієї Кассандри з’їздити – просто блог відьми на УП прочитала.
У результаті наворожений «казьонний дом», у якому романтичні мрійники вже бачили свої майбутні апартаменти на Банковій та Грушевського, виявився зовсім іншим, значно менш комфортним закладом із гратами на вікнах, який тепер реально світить усім, хто так і не навчиться вгамовувати революційну ейфорію на користь непростих кропітких переговорів із потенційними союзниками.
Третє місце цього тижня заслужив Микола Янович Азаров, який аж у середу нарешті спромігся сказати те, що ще місяць тому було очевидно будь-якому Чечетову: «На головній площі столиці не було жодного студента, натомість – добре підготовлені провокатори». Авжеж, правду говорити легко й приємно: після того, як уряд Миколи Яновича наслав на Майдан каральні загони добре підготовлених провокаторів, студентів під стелою не лишилося жодного. Проблема ж для українського прем’єр-міністра полягає в тому, що цією щирою правдою він додумався похвалитися не Віктору Федоровичу, а генеральному секретарю Ради Європи, якому зрозуміти, що насправді мав на увазі Микола Янович, просто не вистачить ментальної спритності.
Тепер Європою знову почне ширитися брехня, що нібито голова нашого уряду вважає демонстрантів перевертнями, які посеред ночі викликають співами страшну примару асоціації з ЄС, висисають кров у впійманих поодиноких беркутівців, а щойно відважні воїни наважуються встромити упирям осиковий кийок у печінку, одразу ж перетворюються на тендітних дівчат, юних хлопців та немічних старих, що їх увесь світ бачив на брехливому провокаторському відео. І як після того не огризатися на засіданнях уряду, що бюджет знову висмоктали кровосісі?
Друге місце завойовує міністр освіти та науки Дмитро Володимирович Табачник, людина, яка нарешті окреслила рамки справжньої освітньої реформи в Україні. Щойно спостерігачі помітили, що в Міністерстві освіти та науки розквартировані провокаторські загони «молодиків тітушкової зовнішності», відомство Табачника заявило, що ніяких «студентів-перевертнів для провокацій на Майдані» не готує, а проводить «нараду з питань розвитку професійно-технічної освіти».
Судячи з численних повідомлень ЗМІ про списки студентів-мітингувальників, яких прокуратура нині вимагає від ректорів університетів, Дмитро Володимирович теж зрозумів щиру правду Миколи Яновича по-своєму. І якщо якісь провокатори знайдуть у побитих «Беркутом» на Майдані перевертнів студентський квиток, Міністерство освіти та науки одразу ж повідомить, що документ давно недійсний, бо такого студента відраховано ще в жовтні минулого року. І всі одразу ж побачать, що й Микола Янович не бреше, і Дмитро Володимирович, який «не готує студентів-перевертнів для провокацій на Майдані», також не бреше.
А оскільки після недільного мітингу до списків «не студентів», напевне, потрапила чи не вся студентська молодь Києва, то столичну вищу освіту, цей розсадник підлих провокаторів, можна з чистою совістю закривати та братися за наради з питань розвитку ПТУ. І хай тепер кляті перевертні лише спробують помітингувати на сходинках червоного корпусу фрезерувального технікуму!
Ну, й, нарешті, перше місце в нас знову обходиться без політиків: на ньому вмостилася чортівня з Донецької обласної державної адміністрації, що в понеділок не спромоглася зібрати в лігвищі Партії регіонів шабаш на підтримку київських звірств «Беркуту». Вдумайтесь лишень: у Донецьку ОДА не змогла зібрати бюджетників на шоу Партії регіонів. Чи чули ви коли-небудь про такі дива? Авжеж, навряд. Але сьогодні це реальність. Тому не слухайте песимістів, які вірять у можливість сценарію розколу України внаслідок нинішніх подій. Поділу по Дніпру від нас не дочекаються – адже поділ на людей та на злобних демонів, здатних нападати з дрючком на поснулих дівчат, уже відбувся і в Києві, й у Львові, і в Донецьку. І з адміністративно-територіальним устроєм держави він не має нічого спільного.
