В свої ворота
Коли в мережі оприлюднюють відео, де футболісти тренуються не забивати голи, а імітувати падіння, то у багатьох це викликає сміх та відразу. Коли світові зірки та тисячі вболівальників їдуть на ЧМ-2018 до РФ, то це мало б викликати біль і обурення. А головне – відчуття того, що світ нині знаходиться в стані потакання агресору. Імітація призводить до поразки. Особливо імітація цінностей. Досвід Другої світової війни підтвердив, що подібна гра з агресором закінчується голом у власні ворота.
Можна скільки завгодно іронізувати щодо заяв чи вчинків Путіна, але факт залишається фактом – керчинський міст збудований, «Північний потік-2» будується, до нього їздить інфантильний Макрон, Нетаньяху крокує в Москві «бєзсмєртним полком», а непередбачуваний Трамп ратує за повернення Росії до G7. Зрозуміло, що тут у кожної сторони свій інтерес. Якби не інший факт – Путін вбиває. Вбиває на очах у всього світу. Вбиває зухвало і не соромиться цього. Він давно не ховає своїх намірів та єхидно посміхається іноземним журналістам, коли дає розлогі інтерв’ю. Він бреше, імітує доступність («вербовать-то он мастак») і всі розуміють це. Більш того, після цього продовжують ставити йому дитячі питання про дуже дорослі речі.
Світ міг безліч разів переконатись, що Путін – злочинець, а путінська Росія – це невипадкове явище, яке скоро пройде. Росія, яка нищила цілі народи і продовжує цю практику вже в 21-му столітті, не зміниться ніколи. Так само, як ніколи не змінилась би гітлерівська Німеччина. Для таких змін потрібні були зусилля інших країн. І навіть мільйони жертв. На жаль, для цього потрібно було, щоб світ дійшов до крайньої «точки кипіння». До межі між життям і смертю. Для цього потрібні були газові камери та цілі окуповані країни.
До того світ брав участь в Берлінській Олімпіаді 1936 року, де чорношкірі спортсмени вигравали у німців. Фільми Лєні Ріфеншталь зачаровували пластикою кадру та масштабністю зйомок. Хіба такі люди здатні вбивати? Сила приваблює і з нею хочеться дружити. Небезпека здавалась примарною, а посмішка Гітлера влучно потрапляла в канву інтересів тодішньої Європи, яка начебто геть не помічала біди.
Що ж нині?
Співак Робі Вільямс прийме участь у відкритті Чемпіонату світу з футболу в Росії. Не хочеться іронізувати, що співати ротом – це ще не означає думати головою. Тому що насправді в світі можна знайти достатньо зірок, які спокусяться чи-то на гонорари, чи-то на чергову порцію слави (якою б вона не була). Більш того – навіть можна знайти шість тисяч вболівальників з України при більш ніж 10 тисяч вбитих українців від рук росіян.
Головне – як світ взагалі дозволив проводити СВІТОВИЙ чемпіонат в країні, яка поставила під загрозу мир в цьому ж світі? В країні, яка порушила міжнародні зобов’язання та довела, що папери, які мають гарантувати світову безпеку, нічого не варті. Триває гра в футбол під час війни на знищення українців, під час тотальних бомбардувань в Сирії, під час окупації територій країн (Україна, Грузія, Молдова), під час гібридної війни, де цинічна брехня є підґрунтям для пролиття крові тисяч людей. В такій грі світових лідерів, намагаючись переслідувати власні інтереси без усвідомлення стратегічних небезпек, дуже легко потрапити в свої ворота. І щоб хоча б зрівняти рахунок, доведеться знову покласти мільйони жертв? Хоча зараз це здається таким нереальним, адже для них… це всього тільки «гра»!
Валентин ТОРБА, «День»
