Від великого до смішного
«20–26.11.2020»
Рідкісною світлою плямою цими похмурими днями кінця листопада стала заява Головного управління розвідки Міністерства оборони України, в якій українські Юстаси з Алексами, якимись спеціальними техніками примудрившись зберегти до кінця тексту якщо не серйозний вираз обличчя, то хоча б діловий тон, попередили українців, що Російська Федерація «останнім часом активізувала заходи щодо дискредитації вищого державного й військового керівництва України». Дружній регіт у соціальних мережах не змовкав до кінця доби. — Достатньо було стежити за новинами краєм вуха, щоб зрозуміти, що «останнім часом» триває вже без малого сім років, а останні півтора року, якщо хтось і «активізувався», то це саме нинішня українська влада у своїх, на відміну від інших, успішних спробах дискредитувати самих себе.
Це раніше, пам’ятаєте, з російських екранів що не день розповідали про алкоголізм Порошенка, а на ток-шоу в Останкіно сперечалися до хрипоти, чи вбив Порошенко брата, свого шкільного вчителя фізкультури, а може їх обох. А що тепер. Російським пропагандистам фантазії не вистачає, щоб на рівних змагатися з акулами піару на службі Офісу українського Президента. Це в Росії, знаєте, вуса Пєскова виправляють ляпи за президентом. У нас навіть невіглас-Президент виглядає ще нічого на тлі постійних проколів прес-служби Банкової. Якщо до цього додати мало не щоденні поради від депутатів партії влади виборцям поправити фінансове становище продажем домашніх тварин, рацпропозиції лікувати рак содою від міністерств і відомств, міністрів, які вирушають із закордонними візитами чи то з фальшивою, то чи то з простроченої довідкою про відсутність COVID, зізнаюся, я не можу собі уявити, як усе це можна ще чимось «активізувати» й «посилити». — Одного разу запущений, процес самодискредитації пішов сам собою, не потребуючи зовнішніх каталізаторів. А російські пропагандисти останнім часом якщо й перевертаються з боку на бік, то лише для того щоб перепостити новинні повідомлення українських колег. Підозрюю, через непотрібність на них там скоро чекають скорочення. — Може, заява української розвідки мала на меті підтримати їх у важкий момент?
Коментарі українських блогерів, які першими оговталися від сміху, звелися переважно до двох основних тез: 1. «Ну, нарешті й Зеленський, як до нього Порошенко, оголосив своїх критиків агентами Кремля!»; 2. «У списку кремлівських ЗМІ, що займаються дискредитацією України та її влади, мають бути українські «ZIK», «NewsOne», «112 Україна», «Наш», «Інтер»». І тільки зовсім мало хто звернув увагу на абзац, у якому говориться, що згадана «активізація заходів щодо дискредитації вищого державного й військового керівництва України» «відбувається на тлі цілеспрямованих зусиль Верховного Головнокомандувача ЗС України на шляху підвищення ефективності дій з відбиття російської збройної агресії і впровадження системних реформ...» Безсумнівно, саме ця частина заяви замислювалася її авторами головною, нехай навіть для цього й довелося проголосити «треба просто припинити стріляти» і розведення військ «відбиттям російської збройної агресії», а намолену за півтора року після отриманої у спадок від попередників повної скарбниці небувалу ще дірку в бюджеті «ефективними системними реформами». Зауважу, що про реальну загрозу фінансового краху країни говорять уже не тільки російські й українські ЗМІ або опозиція, а й самі представники владної команди. — Цього тижня, наприклад, про це безпосередньо голова виконавчого комітету Національної ради реформ України Михаїл Саакашвілі заявив.
Утім, що там російські й українські ЗМІ. «Впровадження системних реформ» нинішньою владою гідно було оцінене МВФ, що, незважаючи на реальну загрозу фінансового колапсу, так і не виділив після багатомісячних переговорів і десятків оптимістичних заяв з Банкової та Грушевського Україні черговий транш. Або ось як буквально напередодні прямо сформулювала у своєму великому інтерв’ю «Yle» зазвичай обережна у своїх висловлюваннях посол Фінляндії в Україні Пяйві Лайне: «Президент Зеленський втратив те невелике, що залишалося від його влади... Епідемія коронавірусу в країні бушує з шаленою силою... Ухвалення державних рішень паралізовано...» — Невтішний вирок «вищому державному керівництву України», аж ніяк не продиктований у Кремлі, хоч би що там наша розвідка казала.
Незважаючи на загальний іронічний тон, я далекий від думки, що Росія в Україні останнім часом хоч скількись послабила колишню хватку. І все ж хто-хто, а розвідка має бути об’єктивною. — Це не російські ЗМІ, а українські «правоохоронці» при доброзичливому нейтралітеті Банкової напередодні сьомої річниці організували й провели кампанію з дискредитації Революції гідності, а разом з нею й самих себе. Це не російські пропагандисти повністю провалили (я б навіть сказав проігнорували) підготовку до другої хвилі пандемії. Це не в Кремлі всього за кілька місяців розікрали десятки мільярдів під вивіскою «Великого будівництва». Нарешті, незважаючи на безпрецедентний адмінресурс, «слуги», за рік розгубивши небувалу підтримку виборців, самі програли місцеві вибори, хіба що за дуже незначної в окремих регіонах участі в цьому російських спецслужб. — Що змінилося «останнім часом», разом з російською агресією на не меншу загрозу нашій країні перетворилася її власна влада. Точніше, прогресуюче безвладдя, породжене зведеною в нову філософію державного управління некомпетентністю переважної більшості державних дам і мужів. Утім, це вже не в компетенції військової розвідки, яка за будь-яких обставин, хоч би яка партія вважалася правлячою, не повинна дозволяти втягнути себе у внутрішньополітичні ігри. Хоч би якими були уявлені кимось одномоментні політичні дивіденди, не гоже очолюваній справжнім бойовим офіцером, на відміну від інших силових відомств, українській розвідці виставляти себе на сміх. — Поки політики ніяк не зрозуміють різницю між сценою і кабінетом Президента, хтось же має Батьківщину захищати.
