Відкриваймо свої регіони!
Із десяток разів побувати у Польщі та жодного разу так і не відвідати схід України – звичне явище для немалої частини жителів західного регіону нашої країни. Ця тема вже неодноразово порушувалася та буде й надалі підійматися на сторінках «Дня», адже актуальна в контексті налагодження діалогу між жителями різних регіонів України. Однак сьогодні є пропозиція поміркувати над дещо іншою стороною питання вітчизняного внутрішнього туризму.
Так, у Львові (і не тільки!), наприклад, не всі знають, що в Україні виявляється є пустеля. А вона є – у Херсонській області. Натомість у Херсоні (і знову ж таки не тільки!) не всім відомо, що найдовша в світі гіпсова печера… на Тернопільщині. А наскільки добре кожен із нас знає свій рідний регіон? Знає не на папері, а на ділі. Поміркувавши, зваживши все побачене та переосмислене, дійшов до висновку, що позитивною відповіддю на це запитання похвалитися не можу. Що робити? Виправляти це непорозуміння – чим швидше, тим краще. Так у мене зародилася ідея всі вересневі вихідні офіційно присвятити мандрівкам Львівщиною. Багато вже відвідано та побачено, але місць із статусом «must visit» (або ж «must visit again») ще більше. Ось під час минулого вікенду вдалося завітати до Жовкви – міста, в якому вже доводилося раніше бувати, але не в режимі туриста. Жовква, до речі, збудована за концепцією «ідеальних міст» доби Ренесансу. А нині це «ідеальне місто» для туристів – авансом, звичайно, сказано, проте перспективи тут справді шалені. Альтернативу Львову не обов'язково шукати за західним кордоном – виявляється достатньо лише 30 кілометрів на північ області проїхати.
Часто ми шукаємо краси за тридев'ять земель, не помічаючи того, що зовсім поряд. Важливо зрозуміти, що ту жадану красу деколи можна знайти прямісінько під боком. Виділити один день для мандрівки своїм регіоном, без сумніву, до снаги кожному. А відкриваючи свої рідні області, ми заодно відкриватимемо для себе цілу Україну! Суть невеличких подорожей, заклик до яких лунає у цих рядках, полягає в тому, аби побачити та передовсім зрозуміти, чим живуть наші регіони. Життя в сусідніх населених пунктах одної області, на перший погляд, здається таким близьким, проте часто виявляється дуже далеким від нас. Важливо не просто зібрати максимальне число «чекінів» по регіону, ілюстрованих фотографіями для соціальних мереж, а накопичити якомога більше знань і вражень, здобутих під час мандрівок. Такі подорожі змінюють сприйняття власного дому. Такі мандрівки надихають та переконують, що все у нашої країни є – треба лише уважніше придивитись і щиро захотіти це побачити.
Цей невеличкий текст уже добігає до свого завершення, після якого залишається одне питання: «А чи хочете Ви й самі відкрити для себе власний регіон із нових сторін?». Якщо так, то не відкладайте ідею в довгий ящик, а почніть це робити вже найближчими вихідними. Успіхів Вам і щасливої дороги!
P.S.: До речі, розповіді про найцікавіші мандрівки Львівщиною вже найближчим часом читайте на сторінках «Дня».
Дмитро ПЛАХТА, Львівський національний університет ім. Івана Франка
