Вільний Крим – смерть Iмперії
Українці повинні зробити ідею підтримки своїх пригноблюваних в окупації співгромадян значущим світовим порядком денним
19 квітня з анексованого Криму надійшло повідомлення про обшуки й арешти, які окупаційна влада проводить серед журналістів, що проживають у Криму. Стало відомо про трьох кримчан, яких було піддано неправовій процедурі: Леньяру Абібулаєву, Руслану Люманову і Миколу Семену. Всі вони раніше співпрацювали з українськими виданнями (зокрема, Микола Семена — багато років із «Днем»), після анексії залишилися в Криму і не становили прямої загрози для влади захопленого півострова. Пізніше стало відомо, що того дня обшуки було проведено у семи журналістів.
Ближче до вечора з’явилась інформація про те, що Міністерство інформації України готує звернення до правоохоронних органів України, міжнародних організацій, зокрема до представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуньї Міятович із закликом відреагувати на обшуки і затримання українських журналістів у Криму.
Реакція міжнародних інститутів на події в Криму з кожним днем стає дедалі жорсткішою. Комісар Ради Європи з прав людини Нільс Мужнієкс закликав світову громадськість не обходити увагою факти порушенням прав людини в Криму. «Той факт, що 2,5 мільйона осіб змушені перебувати поза досяжністю механізмів із прав людини, створених для захисту всіх європейців, є ненормальним і неприйнятним».
Здавалося б, ситуація в Криму абсолютно зрозуміла. Крим — сакральне місце для сучасної Росії, своєрідна голка, на кінчику якої зберігається «смерть кощеєва». В даному випадку — легітимність путінського режиму. Очевидно, що, наполягаючи на «єдиному пориві кримського народу, що обрав свою долю на референдумі», Кремль прагнутиме позбутися, задушити, знищити все, що заважає йому проводити трансляцію одноманітною картиною народної підтримки анексії. Крим, як переконує нас багато хто, зокрема й українські автори, — символ російської імперської величі. Тому вона чіплятиметься за нього до останнього подиху. Цікаво, що ті ж самі автори ще кілька років тому переконували нас у тому, що саме внаслідок «імперської величі» Росія перетворить Крим на своєрідну вітрину «русского мира», вкладаючи в його розвиток і процвітання останній бюджетний гріш. Справа тут зовсім не у величі, а в специфіці імперської ментальності росіян.
Для сучасного, очолюваного пітерською босотою російського суспільства імперська велич — це утихомирення непокірних. Національна гордість і гідність — ось чому протистоїть «русский мир». Маючи очевидне інформаційне, політичне, фінансове панування в Криму і на Сході України, Путін наважився на відкриту агресію лише після перемоги Майдану. Ні в анексії Криму, ні в агресії на території Донбасу, що живе за російською указкою, не було жодного сенсу. Окрім як «дати революції в морду». «Гоп-стоп» — це ж не лише спосіб збагачення. Це й спосіб самоствердження хулігана над «слабаком», що допомагає йому добитися певної популярності у прислужників. Ідея «русского мира» не в заселених росіянами територіях, а в територіях, де Росія може безкарно глумитися над непокірними.
Тих, хто вважає, що Крим, на відміну від Донбасу, «исконно русская земля», тому Росія витравлює з нього все «неросійське»: українців, кримських татар, поспішу розчарувати. Для того, щоб розуміти логіку захисників «русского мира», варто подумати над новиною, яку вже сьогодні, 20 квітня, опублікувало агентство ТАСС.
«СІМФЕРОПОЛЬ, 20 квітня. Китайські інвестори планують побудувати в Криму будинки для літніх співгромадян і росіян. Про це повідомив Ян Епштейн — заступник голови Чорноморської асоціації міжнародної співпраці, що займається залученням іноземних компаній на півострів... Як уточнив Епштейн, жити в таких будинках зможуть як китайці, так і росіяни. «Сьогодні на території Китаю понад 200 млн осіб, старших за 70 років. І багато хто хотів би виїхати в інше місце. Для нас вигода в тому, що вони вкладають кошти, щоб і ми могли зробити такі самі будинки для наших літніх людей, які не мають сім’ї», — пояснив він».
Новина про перетворення «исконно русского Крыма» на китайську «богадільню» не викликає жодного відторгнення ні в лавах російських правлячих еліт, ні серед більш простих поборників «Кримнашу». Всі спокійні і не збираються «захищати російський Крим від неросійського засилля». Тому що справа не в «російському Криму», а в Криму вільному. Імперія не може змиритися з існуванням місця, де живуть громадяни, а не прихильно прийняті в служіння піддані. Волелюбний Крим знищується тому ж, чому топчеться вільна Україна — заради доказу сили і потужності імперії, здатної зломити опір будь-кого. Події останніх двох років ясно дають зрозуміти, що Росія, анексувавши півострів і проводячи там політику репресій, намагається переінакшити не державну приналежність Криму, а знищити громадянську і людську самосвідомість, тих, хто відмовляється називати грабунки «братською допомогою».
Сьогодні й у міжнародного співтовариства, і в українських чиновників є безліч механізмів, для того щоб змінити ситуацію. Зсув акценту з очевидного злочину анексії територій на недопустимий у цивілізованому світі вектор розгортання в Криму ідеологічних, етнічних і політичних чисток може змусити світ переглянути своє ставлення до ситуації і посилити санкції. Політики повинні прийняти рішення про повернення суб’єктності кримським татарам шляхом визнання кримськотатарського народу корінним народом Криму; про створення повноцінного кримського уряду у вигнанні; про введення нових санкцій проти Росії у зв’язку з порушенням прав людини в Криму; про вимогу допустити до Криму моніторингові і правові міжнародні місії. У світу є безліч аргументів, які здатні змусити Росію, яка нестримно убожіє, припинити гоніння.
Але головне, що механізми для початку процесу деокупації Криму є у українського народу. Йдеться про «громадянську дипломатію», про широкі акції бойкоту російських товарів, про всенародний збір підписів під зверненням українців різних областей до Верховної Ради, ПАРЕ, ООН із закликом захистити українських громадян і кримських татар від утисків та етноциду. Народ, який веде цивілізовану боротьбу на знак солідарності зі своїми пригноблюваними співгромадянами — сила набагато більш представницька, ніж найзірковіший пул політиків і дипломатів.
Поки Путін демонструє челяді «імперську велич» і намагається зламати українців Криму, замінивши їх більш комфортними і фінансово вигіднішими китайськими людьми похилого віку, ми повинні спільними зусиллями вбити осиковий кіл в ідею «російсько-мирської відродженої імперії». Ми могли б почати боротися синхронно по обидва боки перешийка. На другому році анексії українці повинні об’єднати зусилля і зробити ідею підтримки своїх пригноблюваних в окупації співгромадян значущим світовим порядком денним. Повернення територій, захист прав, громадянський опір агресору робить нас незалежними від російського впливу не менше, ніж надійна армія на кордонах. А спільна боротьба робить нас єдиними, незважаючи на ворожу армію на нашій землі.
