Вороняча слобідка... та її звичаї
За інформацією міністра інфраструктури України Володимира Омеляна, Росія блокує українські порти «Маріуполь» і «Бердянськ», заблоковано 35 українських суден. Користуючись перевагою у військовій силі, путінська Росія фактично здійснила повзучу анексію Азовського моря. Про договір від 2003 року, в якому закріплено свободу судноплавства, спільний російсько-український статус Азовського моря і Керченської протоки й інші дрібниці, — про все це можна забути. Росія поводиться, як знахабнілий гопник у комунальній квартирі. Аркадій Райкін доволі точно і живописно спародіював такий типаж у мініатюрі «Чарівна сила мистецтва».
Країни, що вийшли з радянського барака, намагаються, хто як може, влаштовувати своє окреме житло. Виходить по-різному: у кого краще, у кого гірше. І тільки Росія з приходом Путіна мріє знову зібрати всіх у комуналку. Всіх точно не вийде, тому Путін і його шайка шукає слабкі ланки. Нині такою ланкою виявилась Україна, в яку Путін вчепився мертвою хваткою.
Хто жив у комуналці, знає, що головна зброя в кухонних битвах — навіть не стільки сила, скільки нахабство, нахрап і безмежне хамство. Головне — розчавити опонента морально. Плюнути в каструлю. Обізвати. Проходячи, штовхнути. І весь час кричати так, щоб у сусіда вуха заклало. Саме так поводиться Росія в усіх точках зіткнення з Україною. Саме так поводяться російські «дипломати» в ООН. Саме так поводяться ведучі й «експерти» в російському телевізорі.
Абсолютний чемпіон із комунальних боїв — Володимир Соловйов, який дає свої багатогодинні майстер-класи з цього виду «спорту» майже щодня. У програмі «Вечер» від 28.11.2018 Соловйов і його «експерти» почали кричати практично з перших хвилин, компенсуючи тим самим повну відсутність чітких аргументів, які хоч якось виправдовують новий виток російської агресії. Власне, тон задав Путін, який на форумі «Росія зве» звинуватив особисто Президента України Порошенка в організації провокації, суть якої в тому, що три українські кораблі намагалися пройти з українського порту «Одеса» в український порт «Маріуполь». Після чого Путін заявив, що «Україні все сходить з рук» і «якщо вони попросять немовлят на сніданок, то їм дадуть». Немовлят, з’їдених Україною, знайти поки що не вдалося, а ось кров українських моряків, пролита російськими військовими, було видно на руках Путіна цілком чітко.
У конкурсі на звання «головний хам вечора» Соловйов завжди лідирує сам із великим відривом. За друге і третє місце розгорнулася запекла боротьба між «експертами» Дмитром Куликовим та Ігорем Коротченком. Обидва змагалися, хто з них винахідливіше принизить Україну й образить присутніх у студії українців.
«Ми здійснили помилку, розраховуючи, що перед нами суб’єкт, який має здоровий глузд і враховує свої інтереси», — покаявся «експерт» Куликов. І виніс «вирок» Україні: «Ми в жодному разі не повинні виходити з того, що Україна є суб’єктом, який переслідує свої інтереси».
«У нас найсильніша армія у світі!» — розхвастався військовий «експерт» Коротченко. — «Ми попереду, а ви там, що римується зі словом Європа!». Спричинивши цим вишуканим жартом бурхливі оплески зібраної в студії публіки, військовий «експерт» Коротченко почав старанно топтати узятих у полон українських моряків, звинувачуючи їх у боягузтві. «Не прийняли бій! Здалися! Не затопили свої судна! Не підірвали себе, нарешті!!!» — нестямно кричав «експерт» Коротченко. Судячи з його рішучого і вельми відважного вигляду, сам він у разі чого у будь-який момент готовий втопитися і вибухнути заради патріотизму, і лише гостра необхідність повідомити людям правду змушує «експерта» Коротченка приходити в студію, а не здійснювати подвиги на морі і на суші.
Соловйову теж дуже хотілося, щоб зіткнення в Керченській протоці переросло у справжню війну, і він верескливо докоряв українцям, що вони не пішли на це: «Де ваша авіація? Де десант український?! Ви здалися, як боягузи!».
Коли Василь Вакаров, який представляє в російському телевізорі Україну, поставив риторичне запитання, що буде, якщо українські моряки наступного разу дадуть відповідь і вб’ють когось із російських військових, Соловйов урочисто заявив: «Хана вам тоді!». І грізно попередив: «Якщо ви почнете вбивати наших військовослужбовців...»
Володимир Соловйов не уточнив, що саме станеться персонально з Василем Вакаровим і з рештою громадян України, якщо вони вбиватимуть російських військових, але за безжальним виразом обличчя було видно, що на Україну в цьому випадку чекає щось жахливе. Та сама «хана».
Нічого хорошого від великої війни з Росією для України, звичайно, не буде. Для обох народів це буде величезним горем. Але кому в цьому випадку буде «хана» — це велике питання. Після останньої війни, влаштованої кремлівськими старцями, які вижили з розуму, коли було вбито 15 тисяч радянських хлопців, Радянський Союз розвалився на частини. Сьогодні Путін, який теж абсолютно втратив здоровий глузд, посилено штовхає світ до великої війни, втішаючи росіян тим, що вони потраплять до раю, а їхні вороги «просто здохнуть».
Отрута військового психозу, що вивергається з телевізора, затопила все російське суспільство. У школах учням четвертих класів дають завдання написати листа «батькові на фронт». І це не вигадка окремих безрозсудних учителів. Таке завдання просто міститься в підручнику «Літературне читання» для 4 класу. Там же, в підручнику, дана і підказка, які слова треба написати батьку, що воює «на фронті». Четверокласник повинен запитати у батька, «як там на фронті?», і неодмінно вимагати у батька, щоб той «повернувся з перемогою». З ким саме ведуть війну батьки сьогоднішніх російських школярів, автори підручника «Літературне читання» не уточнюють. Учні четвертих класів додумують самі. Як і долю батьків. «Дорогий тату, мені так шкода, що ти на війні, тому що 90%, що тебе уб’ють, і 10% — що ти повернешся», — пише одна дитина. Інший четверокласник цікавиться подробицями: «Здрастуй, тату. Як ти почуваєшся? Чи скоро закінчиться війна? Хто у вас готує? Чи не підбили тебе фашисти? Яка апаратура на літаку чи ти вже не пілот? А хто ти, якщо не військовий льотчик?». Багато хто з батьків пише у соціальних мережах, що діти плачуть, намагаючись виконати це жахливе завдання. Але вчителі невблаганні. Путін сказав у рай — значить, у рай.
Будь-яка імперія — не житель. Як і комуналка. Історія комунальної квартири «Вороняча слобідка», описаної Ільфом і Петровим, закінчилася сумно: вона згоріла. Щоправда, майже всі мешканці залишилися живі. Навіть божевільну стару — «нічийну бабусю», яка влаштувала пожежу в комуналці, — автори роману гуманно залишили в живих. Божевільний «нічийний дідусь», який старанно влаштовує пожежу в «Воронячій слобідці», на яку він же намагається перетворити пострадянський простір, можливо, теж залишиться жити. Хотілося б, щоб він жив довго в нормальній тюремній камері, куди потрапить до того, як влаштує велику пожежу.
