«Я – Донецьк»?
Широкому резонансу, який викликала серед української громадськості трагедія з автобусом під Волновахою, сприяла низка обставин. А саме: той факт, що одразу загинуло більше десятка людей і сталося це на території, підконтрольній Києву, а також те, що обстріл був здійснений під час ніби перемир'я, і - мабуть, найголовніше - все вказує на вину бойовиків.
Тим часом за останній тиждень у Донецьку, за інформацією українських ЗМІ, в результаті бойових дій загинуло більше десяти осіб. Не в один день, не в одному окремо взятому інциденті, однак. Тільки за 19 січня, як повідомляє сайт 62.ua, обстріл забрав життя п'ятьох донеччан, зокрема - загинула сім'я з чотирьох осіб (32-річний чоловік, 28-річна дружина, дві дитини п’яти і восьми років).
Продовжуючи вважати донецький аеропорт частиною шахтарської столиці, ми погоджуємося з тим, що українські військові таким чином частково контролюють Донецьк. До того ж це «частково» сьогодні наділяється набагато більшим сенсом, ніж сотні кілометрів інших територій, повністю підконтрольних Києву. У соцмережах навіть пишуть, що цими днями Донецьк стає містом української геройської слави.
Щодо чинника «перемир'я», то говорити про нього сьогодні зайвий раз не доводиться. Складнішою виглядає тема провини. Головна кремлівсько-сепаратистська підлість у цій війні полягає в тому, що «захисники народу Донбасу», провокуючи своїми атаками з житлових районів оборонні удари української сторони, роблять тим самим все, щоб підставити під вогонь мирних жителів.
На недавньому антивоєнному мітингу в Москві, як повідомляють «Новини Донбасу», мешканка Донецька Тетяна Безпородних розповіла, що доходить навіть до того, що в деяких районах міста донеччани на колінах просять бойовиків не ставити «Гради» в їхніх дворах. На що отримують у відповідь: «Ви ходили на референдум, тепер ми будемо робити те, що вважаємо за потрібне».
Велике, звичайно, питання, чи ходили саме ці люди на «референдум», адже «російську весну» на Донбасі підтримала меншість, а не більшість місцевого населення, але більш показово інше. Навіть якби ці жителі Донецька й ходили на «референдум», наведена донеччанкою цитата бойовика говорить сама за себе: мовляв, ви самі розписалися в тому, щоб ми зробили з вас гарматне м'ясо, а якщо ви цього одразу не зрозуміли, ми не винні.
Для когось то питання співчувати або не співчувати цим донецьким жителям вирішується в кінцевому рахунку якоюсь відстороненістю, і часто це відбувається тому, що немає точної впевненості в тому, кого вони, донеччани, які гинуть та страждають від бойових дій, підтримують у цьому збройному конфлікті. Або ж немає точної впевненості в тому, від чиїх саме дій в тому чи іншому випадку вони гинуть і страждають.
Після трагедії з автобусом під Волновахою серед українських користувачів соцмереж можна було зустріти й таку думку, що нема чого сумувати за цими загиблими мирними жителями, адже вони, мовляв, швидше за все, підтримували «ДНР». Кого ці люди підтримували, невідомо, і, як би там не було, загальноукраїнська акція «Я - Волноваха» об'єднала у країні велику кількість людей і міст.
Українська влада заявляє, що до Дня соборності збирається відправити гуманітарну допомогу жителям окупованих районів Донбасу. У цьому контексті виникає ідея провести до цього свята як мінімум акцію «Я - Донецьк» в пам'ять про всіх донеччан, чиї життя забрали останні військові дії в місті. Або як максимум акцію «Я - Донбас», присвячену всім загиблим жителям регіону за весь час війни в Донецькій і Луганській областях. Що заважає?
Євген СЕРЕДА, Донецьк - Вінниця
