Я форумію!
Цьогоріч Форум видавців у Львові святкуватиме 25-річний ювілей. Це фантастика, що недержавна культурна подія змогла проіснувати в Україні чверть століття! І з роками тільки набирала обертів, масштабу, впливу на літпроцес.
Уперше я потрапив на Форум видавців у 2005 році, сімнадцятилітнім. Був уражений, що в Україні є стільки книжок і письменників. Тоді, навчаючись в Ужгороді, я приїхав до Львова спеціально на Форум. Ходив із роззявленим ротом, привіз додому купу книжок. В Ужгороді на той час існувала тільки одна книгарня, проте знайти актуальну літературу й там було неможливо. Уже наступного року я почав знайомитися з різними письменниками. Пригадую, мені подобалися вірші Андрія Бондаря. Тож я вирішив підійти до Андрія після якоїсь презентації з його книжкою «Примітивні форми власності». Сказав йому все те, що зазвичай кажуть письменникам: «У вас класні вірші! До речі, я теж пишу». Він мене відфутболив, звісно. Дуже делікатно так: «Я зайнятий, мушу бігти...» Було трохи гірко, з одного боку, але, з іншого, я вже тоді навчився, як можна ввічливо перепрошувати.
Попри цей досвід, Форум справді належав до категорії чуда. Я приїхав із провінції, навчався на філфаці, але не мав відчуття, що література — це щось живе. Вивчав її лише як історію. А тут приходиш — і бачиш реальних людей, і всі вони класні. Бачиш відомих іноземних авторів, правда, тобі вони ще не відомі. Заповнюєш свою літературну terra incognita.
Але світ переді мною почав відкриватися, коли я став уже учасником Форуму. Спочатку ти їздиш, ходиш на заходи, отримуєш кайф. А от перехід із глядацької частини залу на сцену містить у собі щось від святощів. Досі згадую свої перші враження і не можу втриматися від пафосних порівнянь.
Зараз важливим є те, як Форум розвивається. Коли він лише починався, завданням організаторів було зібрати видавців, які привезли би й показали свої книжки. До речі, в Ужгороді досі немає нормальної книгарні, але книжку вже можна замовити в інтернеті, вона стала доступною. Відповідно змінилося завдання Форуму. Ярмарок трансформувався в очікувану й масову подію. Масову не тому, що сюди приїжджає так багато письменників і видавців, яких усі знають, а передовсім тому, що приходить дуже багато відвідувачів.
Видавці під час ярмарку намагаються підігріти цікавість читача до книжки. Наприклад, привозять своїх авторів. Контакт відбувається. На більшості сучасних книжкових виставок його вже немає. Ти підходиш до котрогось стенду, тобі дають каталог, ти гортаєш книжку, тобі чемно всміхаються, ти йдеш далі. Більше нічого. Форум приємно відрізняється інтерактивністю. Навіть якщо ти приїхав туди як автор, теж ходиш і купуєш книжки, це важлива для тебе складова.
Багато говорять, що Форуму час переїжджати на якийсь стадіон, за місто, ще десь шукати нову локацію. А мені подобається форумна тиснява — вона як комплімент. Звісно, є певні складнощі, коли так багато людей приходить і немає де проштовхнутися, але — в умовах українського книжкового ринку — ці кілька днів дуже приємно переживати. Насичуєшся і відчуваєш, що нас багато. На стадіоні такого ефекту, суто психологічного, уже не було б. Я не впевнений, що можу охарактеризувати філософію Форуму, але вона точно змінюється разом із тим, як змінюється час.
Мій час давно побудовано навколо Львівського книжкового ярмарку. Наприклад, цьогоріч я знову спеціально підготував свій роман на осінь, під Форум. Це означає, що, навіть пишучи його, я собі прогнозував: маю закінчити не пізніше лютого, щоб віддати на редагування, а відтак ще самому попрацювати з текстом. Якщо не встигну, доведеться видавати в листопаді, чого робити не хочу. Отже, буду змушений чекати ще рік. Роман має вийти саме до Форуму видавців: так уже працює свідомість.
Ясна річ, можна думати, що Львів можливий без Форуму. Правда, уже не той, що дорогий мені, — інтелектуальний і культурний центр, який усіх нас пов’язує. Колись, можливо, його справді не буде, але тоді не буде й нас.
Хочу щиро привітати команду Форуму Видавців з ювілеєм і подякувати їм за їхню роботу. Я від неї балдію! Я форумію!
Автор висловлює вдячність за допомогу у підготовці тексту прес-секретарю Форуму видавців Марії Кравченко.
