Зальцбург: експлуатація Моцарта
Ні, ну я розумію, що треба поважати своїх героїв. Зальцбург – місто народження всесвітньовідомого композитора Моцарта. Ще всередині 19 століття тут встановлений йому пам’ятник, створені музеї в будинках, де він жив. А з його іменем пов’язано багато церков та будівель, в яких він виконував свою музику. Але, як говорить головний редактор «Дня» Лариса Івшина про українську ситуацію: «вороги української ідеї - це наші сувенірні магазини», так можна сказати й про Зальцбург. Тільки у нас йдеться про "протоіндустрію" з позиції її дефіциту та низького рівня, а тут – про перевиробництво і втрату почуття міри. Лише на головній вулиці старого міста, яка за розміром схожа на вулицю Вірменську у Львові, можна нарахувати десяток «магазинів Моцарта». З відомим цукерками Моцарта (Mozartkugeln), шоколадками Моцарта, парасольками Моцарта, сумками Моцарта, парфумами Моцарта, листівками Моцарта, футболками Моцарта і т.д. І часто ці товари не найкращої якості. Це не жарти і не перебільшення. Де межа – між повагою до свого творця та індустрією?
Одразу кажу, що ці нотатки не претендують на об’єктивність. Мій особистий досвід, перше враження. Я не робила кількісного аналізу та соціологічного опитування, не можу якісно порівняти з іншими містами. Однак, скажімо, у Бонні – місті народження Бетховена, так з цим не заграють. Чому у тому ж Зальцбурзі мовчать, наприклад, про австрійського поета, представника літературної течії експресіонізму Ґеорга Тракля, Стефана Цвейга чи Томаса Бернґарда?
Алене з цього варто починати. В першу чергу, місто справді добре подбало про спадщину австрійського композитора, представника віденського класицизму Моцарта. Почнімо з пам’ятника, що встановлений на Mozartplatz, на відкритті якого 1842 року побували самі сини Вольфганга Амадея. Скульптор Людвіг фон Шванталер дуже влучно передав настрій та одухотвореність композитора. Дзвони церков кілька разів на день вибивають мелодії Моцарта та Гайдна. Далі – стара резиденція архієпископів, що зараз перетворилася на художній музей. Тут в конференційному залі шестилітній Вольфганг мав свій перший у житті концерт. Також можна піти до Кафедрального собору, в якому 1756 року хрестили композитора. Там можна побачити купель, в якому його купали при хрещенні – реліквія 1321 року.
І епіцентр постаті Моцарта – Ґетрайдегассе (Getreidegasse). Тут знаходиться музей-квартира, в якій 27 січня 1756 року в сім’ї віцекапельмейстера архієпископського двору Леопольда Моцарта народився майбутній композитор. Три поверхи збереженої пам’яті. Хоч насправді майже всі експонати та інтер’єр «реконструйовані», тобто відтворені за здогадами. Бракує автентичності. Можна побачити декілька скрипок та клавікордів, на яких грав юний митець, а також партитури, сімейні портрети тощо. Тут він жив 17 років.
Але мало хто згадує про те, що сам Моцарт не надто любив Зальцбург, вважав його провінцією, і як тільки зміг – переїхав до Відня. Навіть похований він у австрійські столиці на кладовищі Святого Марка в загальній могилі бідняків. Хоча тепер на центральному кладовищі у Відні поряд з відомими могилами великих австрійських композиторів та музикантів оформлена й могила Моцарта, але залишків там його немає.
Моцарт став головним брендом Зальцбурга. Навіть місцевий аеропорт носить його ім’я. Кожного року у січні тут проводять «Тиждень Моцарта», а влітку Зальцбурзький фестиваль, на який традиційно приїжджають найкращі виконавці.
Цей фестиваль- ще окрема тема, про яку варто писати - у позитивному сенсі. Вчора самій довелось побувати на одному з таких заходів у філармонії, де грали Гайдна, Пуччіні та Моцарта… Вразило те, що цей фестиваль - майже як національне свято. Справді, на вулицях дуже багато людей (окрім туристів, звичайно) у відповідному урочистому вбранні: чоловіки в костюмах, жінки - у вишуканих сукнях. О 7-8 годині, як у фільмах, всі розбігаються по філармоніях, операх, камерних залах. Червоні доріжки, портьє, звучить класична музика... Таке враження, що у часі повертаюсь на століття, або й два назад. Що там австрійській аристократії глобалізований світ? Концерти відбуваються у Палаці фестивалів, у парковому комплексі Мірабель, в театрі Mozartplatzта на багатьох відкритих сценах по цілому місті.
Як на мене, це – гідний спосіб продовжувати традицію великого композитора, берегти культурну спадщину. А «індустрія героїв» - хвороба, якою заражено багато європейських міст. Лікуймося.
Олеся Яремчук, «День», Київ-Львів-Відень-Зальцбург
