Замок, який врятував художник
У романі Умберто Еко «Баудоліно» є гарний і символічний образ: втомлені мандрівники в темряві ночі посеред лісу бачать вогник; це – замок. Символічною ця сцена є через те, що в мороці Середньовіччя замки (й монастирі, які вважалися фортецями духу) були осередками аристократизму, освіти й культури. Немов підтверджуючи цю тезу й відроджуючи давні традиції, минулого тижня у чинадіївському замку Сент-Міклош відкрили власну бібліотеку.
Відкриття було приурочено до свята Миколая, адже Сент-Міклош (так колись називалося і саме Чинадієво, населений пункт біля закарпатського Мукачева) – і означає «святий Миколай». Подія є доброю нагодою розказати читачам про сам замок і його новітню історію. У цієї архітектурної пам’ятки ХIV ст. були періоди розквіту й занепаду, але чи не найбільшої шкоди йому завдало останнє сторіччя: спочатку замок сплюндрувала совєтська влада, розташувавши в ньому стройбат, а потім – безгрошів’я і хаос 90-х років. Перебуваючи фактично в руїнах, засипаний сміттям, із заваленим дахом, замок Сент Міклош все одно не втрачав величної постави, що й змусила, либонь, художника Йосипа Бартоша замислитися над відновленням фортифікаційної споруди. Чи не першим в Україні цей митець (не політик, не бізнесмен!) бере замок в оренду і власними силами починає його розчищати. Потім запрошує туди інших митців, організовує пленери, фестивалі, культурні заходи, під час яких намагається привернути увагу громадськості до стану замку, мобілізувати небайдужих і врятувати споруду. За п’ятнадцять років в умовах відсутності державної підтримки й перманентної скрути Бартошу вдається багато – оновити кілька приміщень, повністю замінити дах, відкрити у відреставрованих залах музей, провести в Сент-Міклоші понад 100 виставок і культурних заходів. Сьогодні можна вже впевнено сказати, що замок врятовано, його не оминають увагою туристи. Подвиг!
А туристам є про що розказати, адже за віки існування в замку й навколо нього відбулося чимало легендарних подій. Чи не найвідоміша з них – історія кохання княгині Ілони Зріні та графа Імре Текелі (відомого також як «король курців»). За їхнім палким і трагічним романом спостерігала вся Західна Європа, а сумний фінал цієї історії був однією з причин повстання Ференца Ракоці проти Габсбурзької імперії. Крім того, у замку Сент-Міклош протягом певного часу жила й була похованою угорська поетка Петровці Кото Сідонія (1662-1708), саме її ім’ям і названо щойно відкриту бібліотеку.
Урочисто перерізати стрічку на відкритті бібліотеки замку Сент-Міклош й провести перший літературний вечір було запрошено патріарха сучукрліту Юрія Андруховича. Письменник подарував бібліотеці свої книжки десятьма мовами, принагідно побажавши мати туристів з усіх куточків світу, а потім прочитав один із найважливіших своїх текстів – есей «Центрально-Східна ревізія». Невипадково, адже за однією з теорій Європа закінчується там, де з поверхні землі зникають замки. Завершили вечір вірші Юрія Андруховича з середньовічного циклу. Символічно, що в замку, де кілька століть тому писалися вірші, після багатьох десятиліть руйнувань і пустки вірші зазвучали знову.
Порятунок замку Сент-Міклош й перетворення його на сучасний мистецько-туристичний центр руками ентузіаста, художника Йосипа Бартоша – безпрецедентна й надихаюча історія для всієї країни. Так тримати!
