Запускайте Берлагу!
«24-30.01.2020»
У світлі неoщодавніх висловлювань Президента України про спільну з нацистською Німеччиною провину СРСР у розв’язуванні Другої світової війни ще слід уточнити питання, запрошувати чи ні Володимира Зеленського до Москви на cвяткування на честь «Дня Перемоги» у травні, — відповів цієї середи прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков на запитання журналістів. Він став не першою офіційною особою Росії, хто останніми днями висловив «жаль» і «нерозуміння» щодо заяви Зеленського під час його візиту до Варшави.
Така смілива заява від людини, яка вже багато місяців соромиться вимовити назву країни-агресора, що напала на Украину, виявилося такою неосподіваною і шокуючою для росіян, що там спробували було через інформаційні зливні бачки вкинути версію, що це просто проштрафився спічрайтер, який буцімто запропонував скандальний текст президентові, оминаючи Богдана і Єрмака. — Ага, це ніби тримісячному малюку закинути триочковий із візка у кошик. Загалом, тема не пройшла.
І ось тепер у Кремлі вирішують, чи варто відлучити від чергового «Параду Перемоги» ще одного єврея, якщо вірити діагнозові директора Служби зовнішньої розвідки Росії Сергія Наришкіна, який підхопив коронавірус «українського націоналізму» (у Москві поки що не наважилися його назвати «жидобандерівцем», та що ще буде). Чи, як і його попередника Порошенка, помістити Зеленського в карантин.
Утім, пам’ятаючи про нещодавній дивний візит українського президента на присвячений Голокостові міжнародний форум, російське керівництво можуть непокоїти й інші міркування. А раптом, приїхавши до Москви, як і до Єрусалима, Зеленський віддасть квитки на Мавзолей якимсь справжнім, а не рядженим, ветеранам, надягне кіпу, і замість параду вирушить до Кремлівської стіни плачу.
Або, що нічим не краще, дасть у якомусь московському клубі концерт, вже не вперше на своєму творчому шляху ображаючи релігійні почуття вірних оригінальною технікою гри на роялі. Ще один перформанс у стилі «***** за спадкоємця Ведмежати» арт-групи «Війна» конституційний процес, що вступив у найпікантнішу фазу в Росії, а разом і вразлива душа патріарха Кирила можуть і не витримати.
Ну, а поки у Кремлі «уточнюють», запрошувати чи ні чинного Президента України, до інформаційного простору «запустили Берлагу», благонадійним виконавцем цієї ролі за останні роки, на наш загальний сором, зарекомендував себе перший президент України Леонід Кравчук. Цього вівторка Леоніда Макаровича запросили до ефіру програми «60 минут» на телеканалі «Россия 1», аби прокоментувати виступ Зеленського у Варшаві. Війна? Гігієна?! Не чув. — Ну, загалом, ви ж його знаєте: що там на нього, як і на будь-якого українського спікера, чекає засідка, батько сучасної української демократії і за сумісництвом автор Будапештського меморандуму й гадки не мав.
Улюблений гість телеканалів Мураєва/Медведчука, де він любить пофілософствувати про всі питання буття зі штатними інтелектуалами масштабу Наді Савченко, зокрема й і через поважний вік Леонід Макарович постійно дедалі частіше потрапляє в курйозні ситуації. Щонайменше раз на тиждень чергове його... як би це сказати м’якше... неоднозначне висловлювання цитують у заголовках ЗМІ. Так часто, що їх вже втомилися обговорювати в зазвичай ласих на такі інфоприводі соціальних мережах. Ну, а коли в тому виникає потреба, його як «перевіреного експерта» передають російським телеканалам вгору за командним ланцюжком. Як, приміром, цього разу.
Отже, коли його цього разу покликали висловитися щодо варшавського спічу Зеленського, російські пропагандисти цілком усвідомлено розраховували на скандал. Могли готуватися і підштовхнути, але виявилося не потрібно. Оскільки, виступивши в ролі непроханого адвоката нинішнього українського президента, Кравчук і сам вдався до велемовних міркувань на тему переддня Другої світової війни. А про це, як, утім, і на будь-яку історичну тематику, якщо не по написаному, навіть набагато молодшим українським політикам і дипломатам висловлюватися не варто. Тому що найчастіше городять таку ж цілковиту, як і їхні російські колеги, дурницю.
Загалом, наш Дід Сімпсон вигадав історію про особисту зустріч Сталіна й Гітлера 1940 року у Львові. І навіть якісь нібито всім відомі документи про цю зустріч у запалі приплів. Інформаційна бомба, яка вже через кілька годин вибухнула в Росії, свідчить про те, що на це лише й чекали. — Упродовж середи висловлювалися сотні політиків, «експертів» і справді експертів, вже за кілька годин до ранку вийшли десятки розлогих публікацій російських ЗМІ.
Загальний сенс наспіваного цим багатоголосим хором краще, ніж інші, передала, нехай дарує мені читач цитування такого персонажа, російська телеведуча Ольга Скабєєва: «Ми бачимо, в якому вигаданому світі живе зараз Україна — вигадуючи зручну для себе версію історії. І навіть Кравчук так захопився, що просто не розуміє, який несусвітній все це має вигляд збоку». Ну, а далі нескладно перекинути логічний місток від першого президента до шостого. До варшавського спічу від ефіру «60 минут». — Ось так, якщо навіть Зеленський вряди-годи раптом щось- висловить слушне, у нього одразу ж знайдеться «добровільний захисник», який з найкращих міркувань і в цьому зробить з нього дурня.
Але знаєте, найприкметніше в цій історії зовсім інше. Річ у тім, що наступного дня Кравчук, за всіх його недоліків, свою помилку визнав, пославшись на своє виправдання, що колись прочитав щось схоже у пресі (там і не таке друкують не лише в нашій країні). Проте нинішні російські політики і пропагандисти, хоч би скільки їх за за руку ловили, за моєї пам’яті не визнавали своєї брехні і навіть просто своїх помилок, ніколи. — На відміну від Папи, доктрина їхньої безгрішності не має меж.
