Запитаю я у осені
Звернулася до знайомих з одним простеньким запитанням, майже риторичним, — чи помічали ви, як змінюється, внутрішньо спалахуючи, кожна жінка, навіть доволі розпещена, отримавши деяку увагу, хай мимохідь. Точніше, саме мимохідь, спонтанно. Ціна банальних компліментів невелика, зараз спробуємо без них. Отже, чи зловживаєте цією слабкістю?
На однойменній виставі в Молодому театрі відповів ніби сам актор словами Дон Жуана. Він поглянув у очі непоказної юної глядачки, що сиділа в третьому ряду, — та буквально завмерла, не витримавши чутливого ефекту, що надходив з фрази досвідченого спокусника: «Кожна має право мене спокушати». Дівчина зніяковіла, зрозумівши, що актор її бачить і розмовляє саме з нею. Щоправда, дві пані, які сиділи поруч (делікатно уточнимо: бальзаковської чарівливості), подумали те ж саме. Він бачить, звичайно, їх.
Зал у Молодому, вже вкотре переконалася, особливий. Не жирний, одягнений у дорогі аромати і престижний фірмовий текстиль та цяцьки, — а переважно молодий, пустотливий, джинсовий, непередбачуваний, щедрий і відкритий для всього непізнаного, що дарує життя. Ще раз це вловила, побувавши нещодавно на прем’єрі «Загадкові варіації» за п’єсою Е.-Е. Шмітта.
Коли літня білетерка дала програмку, і я почала її швидко переглядати, аби зорієнтуватися в сюжеті, запам’ятати основне: двоє згадуватимуть одну і ту ж жінку, несподівано потрапляючи у вир яскравих пристрастей, гострих сюжетних поворотів, свого французького гумору. Практично вже відійшла від інтелігентної, ретельно одягненої у відповідний костюм (можливо, єдиний) театралки за професією та покликанню і почула від неї чиюсь письменницьку цитату. Звичайно, приготовану заздалегідь, аби козирнути: «Жінка не починається в 15 або 18 і не закінчується ані в 40, ані в 60... Справжня жінка буде жінкою і в 9 місяців, і в 90 років. Буде, навіть коли її давно вже немає. Просто тому, що таких, як вона, не зможуть забути». Здалося, що цю фразу вона запам’ятала для мене, упевнена: так вирішили й інші глядачі, і від такої уваги стало надзвичайно приємно. Відчула: вже готова до гіпнотичного спілкування з приголомшливими акторами, заслуженими артистами України Станіславом Бокланом і Олексієм Вертинським. Інтелектуальна активність, викликана захопленням від гри, у результаті допомогла світліше думати про життя, зрозуміти, наскільки вона крихка і вразлива. Мені чомусь запам’яталися слова, зовсім не найголовніші в цьому філософському дійстві. Вони звучали приблизно так: ви можете так захопитися з’ясуванням стосунків, що не встигнете і помиритися. Просто фізично життя не безкінечне. Комусь вистава допомогла хоч на якийсь час витіснити гостроту серйозних проблем, комусь самостійно відрегулюватися. За традицією ділилася з подругами побаченим у дамській кондитерській, де спокушають всякими варіаціями з шоколадом. Хотіла кого-небудь все ж запитати: так чи зловживаєте ви (пам’ятаєте, спочатку сформулювала, чим саме), але, озирнувшись, зрозуміла: запитати когось. Одні жінки довкола, починаючи зі школярок. До речі, вже не вперше пригадала про таємницю магічної цифри 12. Аби у жінки залишалася збалансованість у нормі, підрахували вчені, їй необхідно як мінімум 12 ласкавих дотиків на день. Інакше — знесилення, поганий настрій, дратівливість та інші від’ємні моменти. На відміну від чоловічої самовпевненості, ми (в усякому разі ті, хто з собою в ладу) взагалі не схильні в ласкавому жесті бачити певну прелюдію. Адже ми запрограмовані на те, аби няньчити дітей, і ласкавий жест для нас — потреба, а не інтрига.
Спілкування на щирому дівич-вечорі часом приносить таку гамму вражень, що кожна отримує від цього виру не лише 12 і більше дружніх дотиків, але й масу нових тем для обміну думками і спостереженнями. До того ж жіночий центр мови працює набагато активніше, ми вміємо жваво спілкуватись на всі теми світу і з окремих епізодів ткати свої глобальні висновки. Інколи похвала хорошої подруги в сто разів важливіша — чи нам цього не знати...
Того дня, сидячи на м’яких канапках і поїдаючи, як завжди, торт «Чехов» (назва, мабуть, від того, що шоколад був прикрашений вишнями, а вони, як відомо, зростають лише у вишневих садах), ми базікали невгамовно і по нахабному звичаю, відчуваючи себе майже завжди при роботі, прагнула бодай злегка уловлювати, про що говорять за сусідніми столиками.
Мені мій брат, 40-річний холостяк, зізнався: відверто розповідала симпатична кралечка, яка явно не вписувалася в лінійку тих, хто офіційно в зав’язці. Вона з солодким не квапилася розірвати стосунки. Він сказав: почула, що щасливий той чоловік, який НЕ зустрів свою жінку. Уявляєш — до чого дійшло? Чи вони здичавіли... 12-річна дівчинка пошепки, нагнувшись до подружки, ковтаючи сльози з шоколадом, довіряла свою таємницю: адже це я люблю Стасика, вже давно. Натка ж все лізе і лізе. Навіщо?
Так, нові жінки підростають, а щебечуть про те саме, про що їхні мами і бабусі базікали. Причому з таким самим азартом, так само примружуючи очі, так само часом страждаючи, не знаходячи відповіді.
Справа сіли більш ніж не бюджетні пані, і одна іншій описувала свій відпочинок десь на узбережжі океану: наші чоловіки, зібравшись на екзотичну риболовлю, одягнулися в усе біле, був збуджений без міри, притискуючи свої круті спінінги та всякі рибальські іграшки. Скільки вони коштують — сама розумієш. Виїхали такими свіжими, а приїхали всі в крові, в риб’ячій. Привезли двох величезних тунців, які, зрозуміло, до кінця боролися за своє життя. Наші не професіонали, ось і намучились. Знаєш, червоне на білому — так заводить...
Мені відразу захотілося від них пересісти куди подалі, але вони, на щастя, вже піднялися і подробиці не дізналася. Та кому вони цікаві. Неробам постійно потрібні нові враження, хай і від вбивства величезних риб, яких їм вік не з’їсти. Та й не обов’язково доходити до суті, аби скористатися плодами, тобто зробити висновки. Може, недоречно пригадала слова одного фізіолога. Він сказав, що при розтині не бачить різниці між людьми, а ось коли тіло вивозять — лімузини, труни, сумна публіка — все це доступно позначає певну кількість відмінностей. Total look — погана звичка і за життя, а після смерті й поготів.
Бесіда з осінню здається нескінченною. Різнокольорове листя своєю первісною чарівливістю знову і знову доводить істину: ненавмисна радість — це кожен новий день. Подаруйте собі приємну прогулянку, пошарудіть листям, усміхніться якій-небудь безглуздості. Мене, наприклад, вже котрий день тішить оптимістична фраза одного дизайнера: «Жінки майбутнього літа будуть привабливі як ніколи...».
Ні — все потрібно вже сьогодні і зараз. Осінь нас розуміє.
