У Ківерцях презентують виставку сувенірних дзвоників із колекції Галини Марчук, яка створила єдиний в Україні музей дзвонів

Загалом із дзвонами Галина Марчук познайомилася у перший же день роботи в історико-культурному заповіднику «Старий Луцьк». Їй довелося… помити дзвони, які мали стати першими експонатами майбутнього музею дзвонів. Саме вона є організатором єдиного в Україні такого музею, розташованого у Луцькому замку, створила науково-методичний центр дзвонового мистецтва, де займалися вивченням ливарництва, оволодівали практичними навичками дзвоніння, започаткувала і проводила дуже популярний фестиваль дзвонового мистецтва «Благовіст Волині». Написала кілька книг, присвячених дзвонам.

Тож бажання колекціонувати сувенірні дзвоники - закономірне. Починалася ж колекція із дзвоника, виготовленого її сином. Тарас Рабан, тодішній директор заповідника, знаючи, що син пані Галини навчається у художній школі, попросив виготовити кілька дзвоників на чергову річницю Голодомору. «Вони були прості, без прикрас, син вишкрябав ще слова «Голодомор. 1932 – 33», робив з великим хвилюванням і любов’ю. Тарас глянув, каже: «А давайте поставимо їх у касі». І дзвоники розкупили, а я того першого залишила собі», - пригадує пані Галина. Ще один дорогий дзвоник у її колекції - подарунок онука - ангелик. Всього ж у її колекції вже 350 дзвоників.

З Австралії, Англії, Ізраїлю, Іспанії, Канади, Латвії, Литви, Польщі, Словаччини, Сполучених Штатів Америки, Туреччини, Франції, Чорногорії та острова Ямайка… У кожного з них своя історія. Дзвоники з металу, скла, дерева, соломи, кераміка... Звірі, квіткові експозиції, фігурки людей, ангелята (тут є роботи і батьків Кузьми Скрябіна), мури Луцького замку і т.д. Збирає не заради кількості, а заради мистецтва. Бо коли син виготовляв свого першого дзвоника, то їх ще не було у масовому продажу взагалі.

Серед експонатів, які пані Галина дала для виставки у Ківерцівському краєзнавчому музеї, є останній, отриманий нею від ветеранки російсько-української неоголошеної війни, що мешкає у Києві і знається з Марчук лише через Фейсбук. «Це цікавий дзвоник виробництва польської фірми, - розказує пані Галина. – Це ручна робота, фірма має власний стиль розпису, виготовляє і дорогі столові прибори. Мій дзвоник - новорічної тематики. Я коли залізла в інтернет, і побачила його ціну, то було ніяково, ми ж особисто навіть не знайомі. Але людина запевнила, що подарунок від щирого серця, і я вдячна їй за увагу і такий різдвяний подарунок».

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк, фото надано авторкою