Законний директор “Асканія-Нова” у Херсонській області Віктор Шаповал прокоментував заяву начальника ОВА Олександра Прокудіна про те, що заповідника нібито “більше немає”. Зробив він це у спілкування з Суспільним. Розповідає видання «МОСТ».

Прокудін сказав про нібито припинення заповідником свого існування в інтерв’ю виданню “РБК – Україна”.

“Вони його знищують. Останнє, що я чув – вони вивозять тварин до Криму і до Росії. Тобто можна сказати, що заповідника більше немає. Пограбували вони його капітально”, – зазначив начальник Херсонської обласної військової адміністрації.

В свою чергу законний директор заповідника спростував слова про знищення заповідника, але підтримав тезу про вивезення тварин.

“Це процес, що відбувається, але не доконаний факт. На сьогодні вивезено у РФ і на тимчасово окуповану територію Криму 20 тварин. Частина тварин загинули через недогляд, відсутність кваліфікованого наукового супроводу і ветеринарного обслуговування. Значна частина заповідного степу – понад 2000 га, вигоріла внаслідок пожеж різної природи…

Факти значних збитків, завданих збройною агресією Росії й окупацією, мають місце. Факт знищення заповідника“, — сказав Шаповал.

За його словами, ці факти фіксуються спеціальною комісією при Херсонській ОВА та Держекоінспекцією. Також вже розпочата низка кримінальних проваджень.

Територія заповідника “Асканія-Нова” окупована з першого дня повномасштабного вторгнення Росії. Незаконним директором заповідника став Дмитро Мещеряков, якому повідомили про підозру в колабораціонізмі.

Торік Мещеряков заявив про початок переведення “Асканія-Нова” у федеральну власність Росії. З того часу почалися незаконні обміни тваринами між лівобережжям Херсонщини та Кримом.

Законний директор заповідника Віктор Шаповал заявляв, що, здійснюючи обміни між ТОТ Херсонщини і Кримом, росіяни привозили одомашнені види тварин, які особливо великої цінності не мають, а забирали із заповідника рідкісні види.

До лютого 2022 року в “Асканія-Нова” проживали більше 3 тисяч видів тварин. 34 з них є рідкісними видами. Деякі з цих видів вже практично втрачені. З самого початку існування заповідника, перевага віддавалася розведенню копитних, які були пов’язані зі степовими або лісостеповими ландшафтами.