Експерт: Заява творчих спілок Львівщини про невизнання Януковича президентом – данина "моді"
Львівські громадські організації висловили недовіру президенту Януковичу. Про це йдеться у заяві «Звернення до народу», котру підписали керівники одинадцяти творчих спілок Львівщини. «В Україні настали страшні часи, немов оживає темінь сил НКВД, – йдеться у документі. – Порушені засади Конституції. Президент неадекватний, не спроможний бачити, чути, думати і не здатний бути гарантом Конституції».
Керівники творчих спілок Львівської області заявляють, що не визнають Віктора Федоровича Януковича як президента України і закликають шукати розумом і серцем «спільну чи власну стежку боротьби на усунення диктатора від влади».
Серед підписантів, зокрема, голови обласних організацій спілок архітекторів, журналістів, фотохудожників, театральних діячів, дизайнерів, майстрів народного мистецтва, хореографії, кобзарів.
Ігор ГУЛИК, політичний експерт, спеціально для «Дня»:
– Появу цієї заяви можна було очікувати, тому що з появою революційних подій в Україні маємо, мабуть, вже десятки – якщо не сотні заяв, різного роду петицій, під яким підписуються люди, які, в принципі, не орієнтуються у тому, під чим вони ставлять автографи. Наприклад, така петиція є на сайті держдепу США.
Я думаю, що заява-звернення керівників творчих спілок Львівщини певною мірою спричинена такою модою, тому що буквально вчора з’явилася інформація про схожу заяву українських дипломатів і сьогодні бачимо, як стрімко вона набирає підписантів. Тобто ту заву від творчих спілок треба було очікувати. По-перше, творчі люди є найбільш емоційними і вразливими у сенсі, коли йдеться про людські права, свободи тощо. Можливо, це дещо запізніла реакція на повалення диктаторських законів. По-друге, творчі спілки завжди прагнули відігравати роль авангарду, зокрема – у галицькому П’ємонті. Певний екстремізм цієї заяви, мабуть, спричинений ще одним фактором: всі країна чекає рішень, котрі би поліпшили ситуацію в Україні вже, зараз, негайно. Тим часом, з боку влади бачимо, на мою думку, е зволікання, але прагнення створити часовий люфт для того, щоби протестні настрої у природний спосіб пішли на спад. Знаємо: щойно зблисне сонечко, люди подадуться на городи, а там – Великдень… Мені, власне кажучи, видається, що намагання вскочити чи не в останній вагон і долучитися до революційних процесів, також було певним мотивом для людей, котрі підписали вище згадану заяву.
На загал, на мою думку, вона залишиться серед тієї маси схожих за змістом документів. Напевно, тільки-но одиниці представників цих організацій на національному рівні долучаться до неї. Але, тим не менше, це є голос львівської інтелігенції, і він вартий того, щоби до нього дослухатися.
Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів
