Гарячі теми:

Мистецьку "Синтезу" живопису та графіки презентували Іван Дідик та Іванка Войтович в Ужгороді

18 листопада, 15:58

У п’ятницю, 17 листопада, в Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая художники батько й донька – Іван Дідик та Іванка Войтович (Дідик) презентували виставку під назвою «Синтеза». Як зазначають винуватці мистецької події, інтригою є поєднання творів художників різних поколінь – батька й доньки, між якими різниця рівно 25 років, різних стилів та технік, різного бачення навколишнього світу.

Як розповідає Заслужений художник України та голова мистецької родини Іван Дідик, донька Іванка народилася того ж дня, коли йому виповнилося 25. Ідея спільної виставки виношувалася вже давно, але тільки зараз випала така нагода. Тож відвідувачі можуть побачити у виставкових залах синтезу творчості батька та доньки. «У моїй творчості завжди є баланс між реальним світом, конкретикою та асоціацією. Коли я працюю в майстерні, у мене звучить класична музика, можливо, тому й твори переплітаються з музичними тембрами». В основі творчості Івана Дідика – народне мистецтво, кераміка, дерев’яна пластика архітектурних фрагментів, іконостасів, він працює у техніках графіки, пастелі, живопису на склі.

Улюбленим жанром молодої художниці Іванки Войтович є натюрморт, її твори вражають сміливою колористикою, декоративністю та асоціативністю. Мистецтвознавець Михайло Сирохман каже, що «попри впізнаваність стилю, врівноваженість, злагоджену колористику й композицію, йдучи на виставку Івана Дідика завжди очікуєш якоїсь несподіванки та дива. Митець є справжнім майстром витонченої стилістики, не важливо чи то пастель, чи олія. На перший погляд ніби звичний пейзаж, проте легкі лінії та стиль роблять роботи майже ідеальними. Творчості І.Дідика характерна камерність, затишок, полотна просто випромінюють спокій та добро. Головне в творчості Іванки – декоративно гарно подати матеріал. Тож глядач має можливість насолодитися синтезою – цікавим поєднанням зрілої декоративності Івана Дідика та по юнацьки сміливою декоративністю Іванки Войтович».