На Рівненщині на місці найбільшого в історії УПА бою звели церкву
Цьогоріч минає 72 роки з часу Гурбенського бою. Він став наймасштабнішим в історії УПА. Історики переконують, що цей бій був гідний спартанського. У ньому зійшлося до 5 тисяч повстанців та від 20 до 35 НКВСівців. Це були добре підготовлені, добірні війська. Їх мета полягала в тому, щоб витіснити з лісів українських повстанців і розбити їх. Але цього зробити не вдалося, бо воїни УПА прорвали оточення і зуміли вивести майже три тисяч і бійців. Проте там залишилися селяни, тяжкопоранені, медсестри. Усіх їх по-звірячому вбили. Рідні повстанців шукали по лісу загиблих. Потім зробили символічний насип і поставили хрест. Радянська влада його періодично знищувала, а місцеві люди знову ставили. Тепер в урочищі Гурби діє чоловічий монастир. Нині ж, на роковини бою, тут освятили новозбудований храм.
Тим часом Повстанськи Могили досі у полі зору істориків-дослідників. А доля деяких бійців стає відомою тільки зараз.
«Такі великі бої були не зовсім характерні для УПА. Все-таки бійців готували до партизанської війни. Це інша тактика. А тут довелося протистояти добре підготовленим внутрішнім військам. І тим не менше, українські повстанці довели, що навіть у таких важких умовах вони можуть тримати оборону і проривати оточення, - коментує завідувач відділу «Інститут дослідів Волині» Рівненського обласного краєзнавчого музею Ігор Марчук. – До речі, радянська сторона фальсифікувала звіти про свої «здобутки». За такими документами про операцію, начебто було знищено 2 тисячі повстанців, а ще 2 тисячі нібито взяли в полон. Взагалі ж, якщо вірити радянським звітам, то кожен підрозділ УПА знищували по 3-4 рази. У Гурбенському бою загинули 400-500 чоловік. Річ у тім, що окремі сотні були нещодавно сформовані з селян, вони були ще необстріляні. До того ж відчувалися проблеми з озброєнням. Повстанці не змогли забрати свого шпиталю. НКВСівці розстрілювали поранених, декого добивали багнетами. Доля багатьох повстанців із Гурбенських лісів залишалася невідомою. Тільки нещодавно нам вдалося дізнатися про одного із повстанських ватажків із Кременеччини – Андрія Лобара. Про це у листі написала жінка, яка зараз мешкає у Херсонській області. У той час вона була медсестрою у повстанському шпиталі і стала свідком його загибелі. Взагалі зараз знаходять нові документи і матеріали про цей бій. Добре, що вдалося спорудити Пантеон Слави Героїв Гурбенського бою і перепоховати невідомих вояків, чиї могили були розкидані по лісу. А нині там освятили церкву».
Дослідницька робота щодо цього бою триває. Виникають і певні труднощі. Так, учасники експедицій користувалися оригіналами повстанських карт. Щоправда, за цей час межі лісу суттєво змінилися, деякі ділянки вирубали, тож деякі місця вже мало ймовірно відшукати.
«Під час розкопок у Гурбенських лісах ми виявили чимало цікавих знахідок. Серед них, зокрема, персні з тризубом. Виявляється, повстанці переховували єврея-ювеліра, який жив у Дубно. Він переплавляв монети і робив із них такі кільця. Тепер ці експонати можна побачити в краєзнавчому музеї, - розповідає учасник експедицій Михайло Баланович. - Якось натрапили на одне поховання — тіло повстанця лежало обличчям донизу. А під грудьми виявилася граната. НКВСівці робили так навмисно, щоб ті, котрі прийдуть впізнавати загиблих, гинули. За рік-два після бою рідні повстанців насипали у лісі символічну могилу і поставили хрест. Радянська влада його періодично знищувала, навіть територію мінувала, щоб люди боялися. Їх ловили, садили в тюрми. Але з часом хрест знову ставили. Так тривало фактично до часів незалежності. А один дідусь із села Зелений Дуб розповідав, що його батько працював лісником. Він, малий, був із ним у Гурбенському лісі і бачив, як ховали тіла загиблих. Їх стягували до великої воронки, яка утворилася після авіабомби, і засипали землею. Вночі приходили родичі, щоб забрати тіла. Певний період там навіть міліція чергувала». Тепер неподалік того місця стоїть монастир, де моляться і за загиблих у Гурбенському бою.
Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне
