У Костюхнівці на Волині вшанували пам’ять польських легіонерів
Щороку у двадцятих числах серпня село Костюхнівка приймає багато гостей із Польщі. Костюхнівка є особливим місцем для громадян Польщі, місцем особливої поваги. В околицях села 105 років тому, у липні 1916-го, відбулася битва між військами Австро-Угорщини і Російської імперії під час Брусиловського прориву. Польські легіонери вступили у бій з російськими солдатами, які кількісно переважали. Однією з бригад легіонерів командував майбутній президент Польщі Юзеф Пілсудський. Загинуло понад дві тисячі воїнів із польського війська, але саме звідси, з-під Костюхнівки, вважають у Польщі, почалася боротьба за незалежну польську державу.
Крім відзначення річниці битви, нині у Костюхнівці відбулися заходи і вшанування 23-ї річниці Харцерської служби пам’яті на сході та 10-ї річниці створення Центру діалогу «Костюхнівка». Як відомо, Польща розшукує поховання своїх громадян (незалежно від часу їхньої загибелі) по всьому світу, вшановує їх. І вже багато років польські харцери таборують у волинському селі, розшукуючи поховання легіонерів та інших польських громадян і впорядковують їх. Поляки придбали і старе приміщення місцевої школи, в якому облаштували Центр діалогу. Завдяки співпраці з поляками місцевій владі вдалося відремонтувати дорогу, яка веде до села.
Традиційно вшанування загиблих легіонерів відбувається у так званому Польському ліску, до облаштовано меморіал. Відвідування таких знакових місць у Польщі вважають найкращим способом вивчати історію, творити історію. Тому харцерів підтримують і Сенат Польщі, і Міністерство культури та національної спадщини, спонсори, музей Пілсудського, Генеральне консульство РП у Луцьку.
Учасники урочистостей у Костюхнівці традиційно переглядають і монодраму Хуберта Кулача «Ego te absolvo». Вона створена на основі щоденників отця Юзефа Панася, котрий служив капеланом легіонерів. Він писав, що під Костюхнівкою проливали кров поляки, одягнуті в чотири форми: австрійську, німецьку, російську й польську. А тепер усі вони лежать, як брати, на одному кладовищі…
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
Фото Monitor Wołyński
