В Ужгороді розгорнули виставку "Люди Свободи"
У фойє Закарпатської облдержадміністрації відкрито виставку, приурочену 25-ій річниці Всеукраїнського референдуму на підтвердження Акту проголошення незалежності України.
В експозиції під назвою «Люди Свободи», яку підготував Інститут Національної пам’яті, представлено понад двадцять інформаційно-просвітницьких стендів, кожен з яких демонструє історії людей з різних сфер суспільного життя, які своєю боротьбою та працею зробили можливим відновлення незалежності України у 1991 році. На плакатах представлено світлини і короткі життєписи видатних, але не завжди відомих широкому загалу учасників українського національно-визвольного руху у ХХ столітті та дисидентів радянської пори Миколи Міхновського, Василя Чучупака, Марка Безручка, Євгена Коновальця, Михайла Сороки, Йосипа Сліпого, В’ячеслава Чорновола, Василя Стуса, Марії Савчин, Алли Горської, Петра Григоренка, першої у світі жінки, офіційно зарахованої на військову службу у званні офіцера Олени Степанів, культурних діячів Юрія Шевельова, Ніла Хаскевича, Катерини Білокур, Леся Курбаса, Миколи Леонтовича, Олени Теліги, Гергія Нарбута, Євгена Чикаленка, Володимира Івасюка, видатних науковців Агатангела Кримського, Сергія Корольова, австрійського ерцгерцога династії Габсбургів, полковника Легіону Українських Січових Стрільців Вільгельма Франца фон Га́бсбурга, якого в Україні називали Васи́ль Вишива́ний, та наймолодшого героя Небесної сотні Назара Войтовича.
Головним задумом представленої експозиції, як зазначають її організатори, було показати роль людини в наближенні цієї доленосної дати. «Ці люди дуже різні — поети і політики, військові і музиканти, науковці й художники. Їх опір теж був різноманітним – хтось боровся за свободу народу, хтось за свободу творчості, думки, хтось зі зброєю в руках, а хтось – із пензлем. Кожного з них жорстоко ламали – когось у тюрмі, когось у «шарашці», фізичними чи моральними тортурами. І ніхто із них не мав можливості реалізувати свій потенціал на повну потужність. Вони не стали тими, хто очолив незалежну країну, не дописали чудової пісні чи вірша, не подарували світові ще одного важливого винаходу чи прекрасної картини. Але вони зуміли зберегти свободу в собі, пронести її через часи неволі». Чим і заслужили собі повагу і вдячність наступних поколінь українців.
Оксана ДУДАШ, Ужгород, для «Дня»
