До здоров’я — через рух!

Керівник Центру «Здоров’я» Оболонського району міста Києва — майстер спорту міжнародного класу з класичної боротьби, чемпіон Збройних сил, спортивний лікар і лікар-санолог, що має великий досвід у реабілітації, — нещодавно очолив Всеукраїнський державний центр здоров’я. Лікар Туранський протягом багатьох років займається спортивною і реабілітаційною медициною. Він пропонує запровадити київський досвід по всій Україні. Анатолій Іванович має свою теорію оздоровлення населення і, в першу чергу, рекомендує спеціальні методи фізичної культури в масовому варіанті.

— Я маю успішний досвід оздоровчої роботи в столиці України, — розповів Анатолій Іванович ТУРАНСЬКИЙ. — Заняття за системою оздоровлення населення, розробленою заслуженим тренером України Олександром Шимком на основі оздоровчої ходьби у поєднанні з іншими методами фізичної активності, ми почали проводити в 1999—2000 роках у Дарницькому районі Києва. Накопичений досвід розповсюдили на Територіальне медичне об’єднання «Старокиївське», яке включало Оболонський, Подільський, Печерський і Шевченківський райони Києва. Незабаром ми зможемо впровадити її по всій Україні.

Є багато комплексів фізичних вправ, але дуже складно організувати людей, які масово почали б активно рухатися. Тут потрібна не лише величезна сила волі, але й мотивація. Якщо у спортсменів мотивація — рекорди і перемоги в змаганнях, то як змусити займатися спортом звичайну людину? Спортивні тренування і оздоровчі заняття — абсолютно різні види діяльності. До речі, там, де є великий спорт, там ніколи не було і не буде здоров’я!

Наприклад, Олександр Шимко — професіональний спортсмен. Він переніс дві клінічні смерті і поставив себе на ноги! Після цього розробив свою теорію оздоровчої ходьби, яка багатьом людям допомогла повернути здоров’я.

Мабуть, найпростіша вправа — це ходьба. Вона доступна всім. Для неї не треба мати спеціальні зали, дорогі тренажери. Достатньо мати хорошого тренера. Шимко займається зі своїми підопічними в університетському сквері біля пам’ятника Тарасові Шевченку.

Наша програма рухової підготовки націлена на забезпечення і підвищення рівня фізичного здоров’я. Рух — це життя, і багато хто, позбавившись від хвороб, стають нашими помічниками — громадськими тренерами. До речі, люди з середнім рівнем здоров’я — тобто перехідним станом (між хворобою і здоров’ям), понад усе потребують профілактичних заходів.

Слід пам’ятати, що здоров’я стоїть на трьох «китах». Окрім руху, це ще вживання води і харчування. В звичайних умовах потреба у воді становить шість-вісім склянок протягом дня. При інтенсивних заняттях спортом вживання достатньої кількості води збільшується до 4,5—5 літрів на добу. Якість споживаної води має бути високою. З цією метою можуть використовуватись фільтри для очищення води від токсичних домішок і солей важких металів або споживається куплена мінеральна вода без газу.

Жодна рідина не здатна замінити воду! При цьому краще за усе воду структурувати. Незалежно від того, яким чином він відбуватиметься — при заморожуванні в звичайному холодильнику, в спеціальному апараті, піраміді, або це буде видобуток води з гірських струмків і глибоких підземних джерел.

За харчуванням також необхідно стежити. Споживати їжу часто і невеликими порціями, а їжа має бути збалансованою і натуральною (теорія раціонального харчування фундаментально розроблена академіком Покровським ще в радянський період).

Сучасне ж харчування далеке від натурального (воно базується на технологіях уживання різних синтетичних продуктів — це так зване промислове харчування). Білкова частина продуктів у ньому широко представлена білками сої. Їхня кількість у продуктах не повинна перевищувати 5—6% (до 10% максимум), а у нас, на жаль, буває 70% і вище.

Не варто захоплюватися й синтетичними вітамінами. Вітаміни краще засвоюються у складі природних продуктів або спеціальних дієтичних добавок. Зараз, у літню пору року, можна «накопичити» вітаміни, якими багаті овочі та фрукти.

До речі, в Японії — країні з найбільшими показниками очікуваної тривалості життя — кількість мешканців, які займаються різними видами рухової оздоровчої діяльності, складає 80% населення, і нам в Україні варто запозичити цей досвід.