«Зробімо крок назустріч «Дню»
Відкриті листи зазвичай адресують президентам, чиновникам, а я адресую тобі, Читачу газети «День». Тому, хто впродовж 15-ти років читає газету або долучився до її передплати зовсім недавно, полемізує на її сторінках. До всіх тих, хто вболіває за долю України і через «День» відкриває її для себе, таку знану і невідому, контраверсійну, неспокійну, яка ще шукає себе і своє місце. Знайти себе їй допомагає «День» через читача, який, гортаючи шпальти, зростає духовно і в такий спосіб виповнює духовний простір України і творить Україну українською.
Навколо газети вже сформувалася спільнота інтелектуалів, людей різного віку, різних професій, що живуть в містах і селах усіх куточків України, які мислять в одному напрямі і, хочу вірити, здатні втілити думку в діло. У тандемі газета-читач, без сумніву, домінантою є «День», пропонуючи нам високоякісний духовний продукт, який ми із задоволенням споживаємо і цінуємо, про що свідчать наші численні відгуки. Але чи достатньо цього? Думаю — ні.
У кращих наших традиціях була підтримка, матеріальна та духовна, важливих для нас починів. Пригадаю читачам лише один факт. З газети «Станіславівські вісті» від 1 лютого 1912 року дізнаємося, що з нагоди вінчання адвоката Юлія Олесницького з панною Лесею Кульчицькою відбувся збір коштів на «Рідну школу», українське педагогічне товариство, засноване 1881 року у Львові з метою розвитку української освіти. Переглянувши місцеві українські газети міжвоєнного періоду, можна сміливо стверджувати, що, мабуть, жодне українське весілля в Галичині не обходилося без благодійних внесків для «Рідної школи» та інших українських культурно-просвітніх організацій.
Що можемо ми, читачі, зробити сьогодні для газети «День», яка є важливим просвітницьким, виховним, патріотичним українським сучасним проектом? Чи досить сьогодні почитати газету, відзначивши про себе, яка вона класна, чи відкрити її інтернет-сторінку? Переконана, що ні. Закликаю усіх читачів не лише купувати чи передплачувати «День», але й поширювати газету. Ми ж не живемо у вакуумі. Прийдімо до наших сусідів, до друзів, звернімося до студентів, до співробітників: «Передплатіть газету «День». Зробімо назустріч газеті цей крок.
Лише тоді ми будемо сильними, коли підтримуватимемо одне одного, коли йтимемо однією дорогою. Газета робить для всіх нас і для кожного зокрема дуже багато. Подумай, що робиш для української улюбленої газети ти.
