Кого звинуватять?

Верховна Рада внесла до порядку денного урядовий законопроект про пенсійну реформу. Швидше за все, його розглядатимуть сьогодні. Чи отримає реформа підтримку парламенту? Ще минулого тижня його спікер Володимир Литвин висловлював сумніви щодо того, що в залі буде необхідна кількість голосів навіть для введення цього питання до порядку денного. Підсумки голосування («за» 229) показують, що голова ВР не набагато помилився. Адже він не знав, що пенсійний законопроект отримає настільки потужну підтримку Президента Віктора Януковича, який зажадав негайно розглянути цей законопроект.

Але чи повториться такий результат після дискусій у залі? Однозначної відповіді поки немає. У Раді всі розуміють, що пенсійна реформа необхідна, але далеко не всі впевнені, що вона має бути саме такою, якою її бачить уряд. Разом із опозицією і комуністами, що відколюються від регіональної більшості, проти непопулярного в народі законопроекту можуть проголосувати також і ті регіонали, яким доведеться йти на вибори до парламенту не за партійними списками, а в мажоритарних округах.

Не секрет, що доопрацьований урядом законопроект, як і раніше, містить немало непопулярних норм. На першому місці серед них підвищення пенсійного віку для жінок (з 55 до 60 років — на шість місяців щороку протягом 10 років). Планується також збільшити мінімально необхідний страховий стаж для одержання пенсії за віком — з п’яти до 15 років і підвищити нормативну тривалість страхового стажу для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі для жінок — з 20 до 30 років, для чоловіків — з 25 до 35 років. Згідно із законопроектом, чоловіки-держслужбовці виходитимуть на пенсію в 62 роки. Проте цей вік буде максимальним, з 2013 року продовжувати після його досягнення держслужбу буде неможливо. Збільшується з 20 до 25 років вислуга для виходу на пенсію військовослужбовців.

До речі, одночасно до порядку денного внесено й законопроект про гарантії держави стосовно виконання рішень судів. Цей документ може послуговувати ніби додатковою ілюстрацією до соціальних намірів уряду. Всупереч своїй назві він робить можливою фактичну відміну більшості пільг для чорнобильців, афганців, інвалідів і ветеранів війни, міліціонерів, шахтарів, медиків і вчителів. Якщо проект стане законом, усі пільги для цих категорій, всупереч Конституції, щороку регулюватимуться Кабміном — залежно від можливостей бюджету.

Кого звинуватять, якщо пенсійна реформа, підкріплена «гарантіями для судів», що перекреслюють соціальні гарантії для громадян, набере чинності в нинішньому її вигляді? І моральна, і політична відповідальність ляже не стільки на уряд, скільки на нинішніх народних депутатів. І їхнє ставлення до пенсійної реформи обов’язково позначиться на їхній подальшій політичній долі.

Голова парламентського комітету з питань промислової та регуляторної політики й підприємництва Наталія Королевська з упевненістю дивиться в майбутнє. Вона не лише проти нинішньої реформи пенсій, а й за те, щоб підвищити їхній мінімальний розмір на 50%. Для цього пропонується випередити реформу пакетом заходів із детінізації економіки і для її нормального економічного розвитку, створення необхідної кількості нових робочих місць і збільшення надходжень до Пенсійного фонду. «Філософія пенсійної реформи у виконанні уряду — за рахунок найбільш малозабезпечених зберегти можливості для збагачення влади й наближеного до неї бізнесу», — говорить народний депутат. Вона вимагає припинити цей соціальний експеримент, а замість нього змінити економічну модель з тим, щоб забезпечити зростання економіки, реальних прибутків людей і наповнюваності Пенсійного фонду.

Регіонали добре розуміють, який виклик їм кинуто. Але чи приймуть його? Керівник фракції більшості Олександр Єфремов розуміє, що вирішальним чинником для оцінки пенсійної реформи буде питання про підвищення пенсій. «Це основне питання, яке цікавить всіх людей, — упевнений він. — Все інше ми можемо залишати за дужками для професіоналів».

Екс-регіонал, а нині член групи «Реформи заради майбутнього» Тарас Чорновіл вважає, що законопроект «не відповідає сучасним стандартам політики пенсійного забезпечення і вимогам наших громадян, тому його слід доопрацьовувати». На його думку, вік, стать, соціальний статус не повинні впливати: «Розмір пенсій повинен залежати від двох показників — розміру заробітної плати й трудового стажу».

Член фракції Партії регіонів Анатолій Кінах також не розділяє поглядів уряду на пенсійну реформу. Відповідаючи на питання «Дня», він сказав: «Ми переконані, що в такому вигляді пенсійну реформу приймати не можна. Це не проект реформи — це набір фіскальних заходів із так званого скорочення дефіциту Пенсійного фонду. Це — тупиковий шлях. «Коли я чую деякі висновки, — продовжував президент УСПП, — що ми вже вісім місяців тримаємо суспільство в напрузі й це добре, то я просто дивуюся авторам цієї реформи, які не розуміють суті реальних процесів у суспільстві».

Тим часом вирішальне слово в проблематиці пенсійної реформи сьогодні належить, мабуть, навіть не уряду, а Президентові Віктору Януковичу. Його представник у Верховній Раді Юрій Мірошниченко так сформулював бачення глави держави: «Президент сподівається, що пенсійна реформа в короткотерміновій перспективі вирішить проблеми наповнення Пенсійного фонду, а в цілому — підвищить рівень пенсійного забезпечення громадян». «Для Президента важливо, — підкреслює Мірошниченко, — просування реформ, які в першу чергу підвищать рівень життя громадян, перш за все, малозабезпечених».

Інший бік президентської пенсійної моделі висвітлила в ефірі одного з телеканалів радник гаранта Конституції Ганна Герман. Коментуючи заяву лідера фракції Партії регіонів Олександра Єфремова про те, що депутати не ухвалюватимуть законопроект, який порушує Конституцію, вона зазначила, що Янукович налаштований на те, щоб знижувати рівень пенсій для колишніх урядовців. «Я гадаю, потрібно почекати тут слова Президента, — сказала вона, — Це той випадок, коли я не послухалася б Конституційного Суду. Попри те, що як представник влади і як громадянка я маю бути законослухняною». «Потрібно почекати слова Президента, — повторила Герман. — Наскільки я знаю, він налаштований на те, аби можновладці, представники вищої влади, жили й мали пенсії більш наближені до тих пенсій, які отримують усі люди в Україні». (Як відомо, стаття 22 Конституції встановлює, що при ухваленні нових законів чи внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод).

Колишні VIP-и, звісно, могли б і стримати свої пенсійні апетити. Але проблема тут у іншому: порушивши Конституцію щодо них, влада отримує право зробити те ж саме й з мільйонами інших громадян країни, для яких проектом пенсійної реформи та супутнім йому законопроектом про гарантії виконання судових ухвал передбачається фактичне скасування різних пільг.

КОМЕНТАРI

Євген КОПАТЬКО, директор соціологічної компанії P&R Group:

— Для наших громадян найважливішим є те, щоб пенсії виплачувалися. І всі вони вважають, що пенсійна реформа потрібна. Питання в тому, як її проводити. А надпенсії тут не ключові, на мій погляд, показники. Головне — створити умови, за яких наповнюватиметься Пенсійний фонд. Я вважаю, що ті зміни, які планує Кабінет Міністрів для того, щоб збільшити приплив грошей до бюджету, використовуючи внутрішні можливості, це один зі шляхів. Все інше — це питання до фахівців.

Анатолій ГАЛЬЧИНСЬКИЙ, головний науковий працівник Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАНУ:

— Я вважаю існуючий розрив у пенсіях ненормальним і впевнений, що його потрібно виправляти. Тут у мене однозначна позиція. Пенсійна реформа в нас дуже затяглася — ми через різні причини не змогли провести її раніше. І я активний прибічник тих кроків, які зараз намічаються. А наскільки деякі з них відповідають Конституції — в мене немає відповіді на це питання, але я знаю світову практику: ніде немає такого розриву в доходах пенсіонерів. Інша річ, що в пенсійній реформі я б зробив великі акценти на недержавному пенсійному забезпеченні, пенсійному страхуванні, забезпеченні надійності роботи приватних Пенсійних фондів. Як відомо, в західних економіках такі фонди акумулюють 70 — 80% ВВП і вирішують не лише проблему пенсійного забезпечення, а й є дуже потужним стабільним інвестиційним ресурсом для економіки. Якщо запустити ці фонди в роботу, то проблема диференціації отримала б природне розв’язання: хочеш отримувати велику пенсію — вкладай кошти до приватних Пенсійних фондів.

Мирослав ЯКІБЧУК, голова Національного форуму профспілок України:

— Відповідно до нашої Конституції, будь-яке погіршення соціальних гарантій просто неможливе. Вважаю, що намір знизити пенсії тим, у кого вони дуже високі, — це просто PR-хід, який робить Партія регіонів. Тим паче, що це додасть всього лишень 1% до бюджету Пенсійного фонду. А якщо говорити про справедливість, то норми пропонованої урядом пенсійної реформи на неї не працюють. Справедливість у державному пенсійному забезпеченні в усьому світі встановлює коефіцієнт 5, що забезпечує оптимальне співвідношення між мінімальною та максимальною пенсіями. У нас у попередніх варіантах реформи був коефіцієнт 12, а зараз його зрізали до десяти. У цьому ми теж не бачимо ніякої справедливості й жодної користі для більшості пенсіонерів, які одержують мінімальні чи невеликі суми. А робиться це для того, щоб підняти імідж влади. Тоді як потрібно було забезпечувати підвищення пенсій не за рахунок скорочення витрат Пенсійного фонду, а шляхом розвитку економіки та нарощування доходів Пенсійного фонду. Нинішня реформа здійснюється практично за рахунок більшості наших громадян, які отримують маленькі пенсії й виживають за рахунок додаткових пільг, які поліпшували їхнє соціальне становище. Без пільг жити їм стане гірше. Отже, на мою думку, пропонована пенсійна реформа дасть суспільству негативні наслідки. Потрібно розвивати економіку. І вже при створенні двох мільйонів робочих місць ми здолаємо дефіцит Пенсійного фонду.

В’ячеслав КИРИЛЕНКО, народний депутат, лідер партії «За Україну»:

— Ми наполягаємо на тому, щоб це була реформа, а не просто підвищення пенсійного віку. Сьогодні ж неясно, в які терміни та яким чином легалізується заробітна плата; яким чином і чи зменшуватиметься навантаження на оплату праці для легалізації зарплати та зайнятості; яким чином проводитиметься реформа оплати праці. Незрозуміло також, у які терміни і чи буде взагалі погашено заборгованість із виплати зарплати, яка перевищує мільярд гривень, а отже, і заборгованість перед Пенсійним фондом. Немає відповідей і на ряд інших питань. Отже, документ, внесений урядом, ми не розцінюємо як реформу, а як законопроект щодо підвищення пенсійного віку та збільшення мінімального страхового стажу для здобуття трудової пенсії; як законопроект зі зниження реальних пенсій, бо змінюється й сама формула розрахунку пенсій у бік їхнього зменшення. Таким чином, соціально цей законопроект викличе напруження, фінансово не вирішить проблему дефіциту Пенсійного фонду (він також передбачає, що втрати Пенсійного фонду від впровадження накопичувальної системи повинен покривати держбюджет). З погляду макроекономіки, законопроект не передбачає жодних змін в системі взаємин: працедавець — найнятий працівник. Отже, цей документ не може претендувати на звання реформи, тоді як він однозначно погіршує соціальний захист людей. Тому він не може бути підтриманий!