«Усе, що ви шукаєте, — поруч»

Цього року на конкурс молодих дизайнерів «Погляд у майбутнє» надійшло понад 100 ескізів колекцій із 35-ти міст України. Перемогла колекція «Ідентифікація ЕТНО».

Андре Тан, Олена Буреніна, Артем Климчук, Ксенія Марченко, Едуард Насиров, Олена Олійник, Ѓалеб Аль-Маалі. Це неповний перелік імен, для яких Всеукраїнський конкурс молодих дизайнерів одягу «Сезони моди — погляд у майбутнє» протягом року став перепусткою до українського подіуму. Цього року конкурс проводиться вдванадцяте. На адресу оргкомітету надійшло понад 100 ескізів колекцій із 35-ти міст України. Утім, до фіналу було відібрано лише 19 колекцій, що представили 9 міст, зокрема, Луцьк, Миколаїв, Львів, Рівне, Кіровоград, Тернопіль, Київ. Цього року конкурс молодих дизайнерів уперше відбувався у відкритому для всіх киян режимі, на спеціально встановленому подіумі вздовж Хрещатика. Це, треба визнати, додавало не лише демократичності заходу, а й накладало як на учасників конкурсу, так і на організаторів, додаткову відповідальність.

Цілком традиційним для конкурсів молодих дизайнерів у цьогорічних колекціях виявилося чимало юнацького максималізму, гормонів, бажання перевернути світ та здійснити модну революцію. Багато хто з дизайнерів-початківців звернувся до соціальних тем, мотивів захисту навколишнього середовища та запобігання глобального синдрому споживацтва. Киянка Ярослава-Марія Хоменко створила колекцію-відлуння сучасної проблеми перевиробництва та буму споживання. Одяг створювався шляхом реконструкції готових речей, що опинилися поза ринковим потоком. А Оксана Варенья свою колекцію присвятила еко-містам та зростаючій популярності натуральних матеріалів. І це втілено не лише в концепції колекції з відповідною назвою «Ecocity», а й у використанні натуральних матеріалів, принтах, нанесених екологічними чорнилами, сумочками, базовим елементом яких стали сонячні міні-панелі, завдяки яким можна заряджати телефони та ноутбуки. Окрім шкіри, для виготовлення цих сумок, використано шини після вторинної переробки. Саме ця колекція посіла на конкурсі третє місце, що передбачає фінансову підтримку для участі дизайнера в Міжнародному конкурсі «Русский силуэт» у вересні 2011 року.

Якщо образ, створений бронзовою призеркою, апелює швидше до нашого майбутнього, то колекція львів’янки Уляни Недошитко, що посіла друге місце (та принесла своєму авторові фінансову підтримку для розвитку бізнесу та створення нової колекції), звертається до минулого, а саме до періоду Першої світової війни. У колекції «Мирний воїн» дизайнер адаптує до вимог сучасного жіночого образу військовий мундир зразка початку минулого століття.

Як зазначає відома українська дизайнерка, голова журі Конкурсу та голова Експертного комітету Української Ради Моди Лілія ПУСТОВІТ, багато хто з цьогорічних конкурсантів, орієнтуючись на суто естетичні теми та переймаючись концептуальністю, не забуває про те, що вони є частиною модної індустрії, а не шоу-бізнесу.

— Мені здається, що з роками рівень молодих дизайнерів зростає. Раніше вони робили акцент на щось дуже виразне, театральне, а зараз багато хто створює одяг прет-а-порте. А, власне, «Погляд у майбутнє» — це і є конкурс саме прет-а-порте, — говорить Лілія Пустовіт. — У представлених цього разу колекціях справді багато ручної роботи, якихось цікавих елементів, але це одяг, який можна носити. Це не чисте мистецтво. Молоді дизайнери дедалі більше усвідомлюють, що мода — це індустрія, а не шоу-бізнес.

У новітній історії української моди було чимало спроб переосмислювати українське етно. Утім, далеко не всім дизайнерам, навіть досвідченим, це вдавалося. Очевидно, справа тут не лише в досвіді, а й у тому, наскільки глибоко та тонко дизайнер чує власні культурні пласти. Серед 19-ти молодих дизайнерів Наталія Міщенко із Вознесенська Миколаївської області була єдиною, хто спробував себе у доволі ризикованій справі трактування народного костюму. Колекція «Ідентифікація ЕТНО», створена за мотивами костюму Центральної України кінця ХІХ — початку ХХ століття, за власним зізнанням дизайнера, була спробою через власне бачення традицій народного вбрання створити сучасні цілісні образи. Ця спроба виявилася вдалою, і Наталія здобула Ѓран-прі — право на безкоштовне двотижневе навчання в Лондонському університеті мистецтв.

— Це вже друга моя колекція в етнічному стилі, — розповіла дизайнерка «Дню». — Тут я свідомо відмовилася від кольору, присутність якого в народних костюмах дуже інтенсивна, аби передати гру фактур, скульптурність силуету. Я по-новому трактую українську народну вишивку — через об’ємні модулі. Я вважаю, що не потрібно їхати кудись за океани в пошуках того, що вже є тут, поруч. В українському народному одязі можна знайти безліч цікавих ідей. До того ж, це наше, це у нас в крові. Думаю, це далеко не остання моя колекція в етнічному ключі, — каже переможниця конкурсу.

«Сезони моди — погляд у майбутнє» — це стабільне джерело постачання свіжої крові для української моди. Зараз уже складно повірити в те, що колись серед цього натовпу перспективних, але майже незнаних, був один із поп-персонажів української моди Андре Тан або Ксенія Марченко, молода дизайнерка, творіння якої продаються поруч із творіннями знакових європейців Гарета П’ю та Ріка Оуенса.

Серед сумбуру столичних подій до Дня Києва, акція, що залучає талановиту молодь та інвестує в її майбутнє, має вигляд цілком логічної. Справді, погляд у майбутнє. До того ж, продуманих та послідовних акцій підтримки юних талантів у нашій країні не так багато, аби можна було дозволити собі критику. Але...Наскільки етичним є залучення пивного бренду в якості спонсора конкурсу молодих талантів в країні, де масштаби поширення підліткового пивного алкоголізму майже катастрофічні, де 40% людей у віці від 14 до 18 років вживають алкогольні напої (згідно із даними Всесвітньої організації охорони здоров’я), де загальнонаціональні антиалкогольні кампанії змушені запроваджувати зі шкільної лави? Доволі віддалений, на нашу думку, від образу молодих і прогресивних, мали вигляд моделі, які прогулювалися по подіуму з пляшками пива в руках. Звісно, тут справа не у неперебірливості організаторів, а в труднощах із пошуком спонсорів для подібних подій. Адже черги з капіталу, готового допомогти молодій українській моді, наразі не видно. От і маємо: молодих-талановитих, на появу яких усі так очікують, підтримати, по суті, немає кому. Окрім пляшки. До речі, пивний живіт і модна сукня — речі несумісні!

ДО РЕЧI

27 травня в рамках проекту Kiev Fashion Park на Пейзажній алеї відкрився Перший парк сучасної скульптури та інсталяції, який складається з 17 арт-об’єктів, подарованих місту меценатами. А створювалися ці об’єкти українськими скульпторами (Костянтин Скритуцький, Назар Білик, Жанна Кадирова, Михайло Вертуозов, Олексій Владимиров, Василь Татарський, Олександр Алексєєв, Володимир Кузнєцов, Олександр Лідаговський) і дизайнерами (Олексій Залевський, Лілія Пустовіт, Андре Тан, Зінаїда Лихачова, Ольга Громова, Лілія Літковська, Сергій Данчинов). «Я сподіваюся, що ця наша ідея знайде послідовників і в інших українських містах», — висловив надію ініціатор створення Kiev Fashion Park, співзасновник UFW Олександр Соколовський.