Зробити все,

Шановна пані Ларисо!

З цікавістю прочитав інтерв’ю Л. Кравчука, яке він дав кореспонденту керованої вами газети Н. Ромашовій (№ 177—178). Мова йшла про те, що «не треба боятися Конституції, треба боятися власних посадових осіб». «Треба боятися людей, які не мають гідності, віри, сили, честі, совісті. Людей, які прийшли до влади, аби служити собі й набивати власні кишені, а не служити народу, який привів їх до влади. Ось цього треба боятися і робити все, аби це змінити». Що ж розуміється під отим «робити все»? Екс-президент роз’яснює: «Треба спільно змінювати менталітет, думки людей, їхній дух, силу. І я просив би, аби цю думку ви підкреслили в матеріалі червоною рискою: доки не зміняться люди, не зміниться суспільство, все буде дуже складно. Чому? Тому що всі, хто в нас є, — прокурори, СБУ, військо, судді — не прилетіли до нас із Місяця! Вони — вихідці з середовища українського народу».

Отже, Л. Кравчук чітко окреслив надзавдання — «спільно змінювати менталітет». Але як це зробити? Ваша газета може (й повинна) долучитись до цієї роботи. Вона може невтомно роз’яснювати, що «наша любов до Батьківщини — це урок, даний розумом, а не вроджена якість. Виховання і звичка, обов’язки і користь, а не інстинкт прив’язують нас до неї. Тим не менше, любов до Батьківщини необхідно насаджувати, бо процвітання націй і велич окремих з них повністю від неї залежать» (Генрі Болінгброк). Ваша газета також може друкувати інтерв’ю зі знаними в Україні (і не тільки) вченими, організаторами виробництва тощо. Адже всі ми прагнемо стабільності й добробуту, але далеко не всі розуміють, що цього можна досягти тільки в такій власній державі, керівники якої не стануть старцювати в могутнього сусіда, не будуть лакеями, не ставитимуть власне життя, а відтак і життя народу, у залежність від волі пана. Для розвитку такої держави в нас всі здібності нібито є. Бракує лиш свого Джузеппе Мадзіні, та де його взяти?

З повагою, ваш читач і шанувальник, Левко НАЇВНИЙ, пенсіонер, Київ