Радник Генпрокурора Михайло ПОТЕБЕНЬКО: Резонансні справи не розкриваються через надмірну заполітизованість
Про відомі справи журналістів Климентьєва, Гонгадзе, Александрова і не тільки сьогодні говоримо з екс-генеральним прокурором України, а нині радником генпрокурора Михайлом ПОТЕБЕНЬКО:
— Справа харківського журналіста, головного редактора газети «Новий стиль» Василя Клименьєва. На якій стадії вона знаходиться сьогодні?
— Я сьогодні працюю радником Генерального прокурора. Це означає, що в обговоренні тих чи інших питань використовується мій досвід. Рішення, звичайно, приймає прокурор. За цією справою я не наглядаю, це не мої функції. Крім того, до закінчення слідства ніхто не має права розголошувати деталі слідства. Я знаю, справі Клименьєва Віктор Пшонка надає велике значення. Будучи ще першим заступником, він навіть двічі чи тричі виїжджав у Харківську область для ознайомлення й організації роботи. Є певні позитивні напрацювання, тому я гадаю, що в цій справі буде встановлено істина. Сьогодні вам ніхто не скаже про деталі слідства.
— Які висуваються версії?
— У тому числі й професійна діяльність. Ця версія в центрі уваги.
— Які ще?
— Про це може говорити лише слідчий.
— Хто веде цю справу?
— Там працює ціла комісія. Я зараз точно не зможу сказати. Пшонка звідти тільки два дні тому приїхав.
— Нещодавно заступник Клименьєва Петро Матвієнко заявив про тиск на нього через його публічні заяви та активну участь у цій справі. В нього вдома навіть проводився обшук, під час якого з його комп’ютера вилучили технічні дані. Як на це реагує Генпрокуратура?
— Він звернувся до ГПУ. Зараз ці заяви перевіряються, вони — в центрі уваги. Все буде перевірено до деталей.
— Перейдемо до справи Георгія Гонгадзе. Місяць тому суспільству повідомили, що замовником убивства є екс-міністр МВС Юрій Кравченко. Потім слідство продовжили...
— Генпрокурор безпосередньо контролює цю справу. Так просто «спустити» сьогодні цю справу неможливо. Ніхто й не збирався. Хоча питання ці «мусувалися». Сьогодні вивчається ширше коло. Ніхто не піде на «сделку» по цій справі. Керівництво прокуратури незаангажоване. Справа досить заполітизована в суспільстві. Окремі політики з різних партій, організацій намагаються на захист своїх інтересів використовувати як противагу до опонентів цю справу.
Коли стало відомо про вбивство Гонгадзе, був знайдений труп. Я, будучи Генеральним прокурором, дав наказ забрати справу до ГПУ, організувати слідчу групу й очолити її заступнику Генпрокурора Олексію Баганцю. Чому зупинилися саме на ньому? Працюючи в Львові до цього, він був у досить хороших стосунках з Гонгадзе. Вони контактували. Тому що Гонгадзе цікавився справами, які розслідувала прокуратура. Баганець — це один із найпрофесійніших слідчих, має великий досвід роботи. Крім того, тоді не виключалася версія причетності працівників міліції. Я розумів, що потрібна незаангажована людина. Баганець на той час мав гострі стосунки з головою МВС. Це виключало, що він може піти на якусь «сделку».
Він досить активно включився в цю справу. Чому справу не розкрито? Буває, що справу можна дослідити за кілька днів, а буває так, що слідство триває роками. Проводилося відпрацювання версій. Потім я пішов до Верховної Ради. Прийшов Піскун, він почав з того, що одразу звільнив Баганця. Тобто тут зіграли особисті стосунки. На місце Баганця прийшов Шокін. При мені він пішов на пенсію. А потім його повернули. Баганець і Шокін — це різні вагові категорії. Замість того, щоб розслідувати справу, почали шукати різні компромати на прокурора, слідчу групу. Навіщо це треба було робити? Заміна слідчих — це зняття відповідальності з них. Сьогодні вже змінилося три слідчі групи. Це не на користь слідству.
— Замінили слідчу групу, тому що не було результатів?
— Як не було результатів? Результатів не було й при Піскуні. Він каже: «Я розкрив». Нічого він не розкрив. Це розкрили працівники СБУ та МВС. Я це вам категорично й об’єктивно заявляю. Вони виявили, допитали й передали матеріали на доопрацювання слідчим. Ті, хто був притягнений до відповідальності, перші покази давали МВС, а потім все це передали до ГПУ.
Це не така проста справа. Вбивство виконано професійно...
— Кравченко міг замовити Гонгадзе?
— Я не можу сказати, так чи ні. Я не знаю, на якій підставі він міг це зробити, я не зустрічав цих матеріалів. Знаючи Кравченка, який не мав претензій до Гонгадзе, піти на вбивство... я в це не вірю. Мені важко в це повірити. Я з Кравченком не працював. Єдиного, кого я допитав — це Кучма. У мене тоді особисто склалася думка, що він не причетний. По-перше, на допиті він поводив себе впевнено, по-друге, він сам хотів цю справу розкрити.
Сьогодні ніхто не може довести, що плівки не скомпоновані. Це факт...
— Є ряд міжнародних експертиз, які підтвердили автентичність плівок Мельниченка...
— Не всі так говорять, тому й виникають протиріччя. Справа в тому, що експертизу повинні провести люди, які відповідають за їхню достовірність, тобто наші експерти. А ми звертаємося до США, Росії, Європи. Вони ж не несуть кримінальної відповідальності у нас в державі.
— Експертизу проводили й наші експерти в тому числі. Вони теж підтверджували автентичність цих плівок.
— Не всі.
— Відомо, що перед вбивство Гонгадзе звертався до ГПУ, зокрема, до вас, по допомогу...
— Я про це дізнався вже тоді, коли було скоєно вбивство. Коли надійшла ця заява, а їх, до речі, багато приходить, її розглядав мій перший заступник. Я тоді був у відрядженні. Заступник — це самостійна фігура. Він сам розглядав цю заяву, а я про це дізнався тільки після вбивства. Її розглядав перший заступник Гарнік, який направив її по приналежності. Чому? Тому що в Генпрокуратурі не передбачається фінансів на охорону. Ці функції ГПУ не повинна виконувати. Тому я не міг комусь доручити охорону. У мене конкретно була розмова і з головою СБУ Радченко, і з головою МВС Кравченко, щоб вони брали людей під охорону. Вони кажуть, немає проблем, але перерахуйте кошти. Тому Гарнік теж не порушував закон, він діяв у межах своєї компетенції. Я до цього всього не маю ніякого відношення.
— У той же час, це не знімає відповідальності з вас. Ви були Генеральним прокурором.
— Так, але тут немає правової відповідальності. У разі відсутності на місці Генпрокурора, його обов’язки виконує перший заступник. Але він теж не порушував законодавство. Чому я відповідальний, тільки тому, що я — Генпрокурор?
— А моральна відповідальність. Суспільство й досі незадоволене.
— Ми часто створюємо думку. Всі розмови про те, що я розглядав цю заяву або виконував накази Кучми, це все дурниці. Треба в такому разі подивитися всі плівки. Вини прокуратури стосовно цієї заяви не було. Я в цьому переконаний і ніхто мені не доведе зворотнє.
— Кравченко міг сам себе застрелили?
— Я в цьому впевнений. Знаючи цю людину, його психологію, можу сказати, це було самогубство. Враховуючи всю ту ситуацію, коли по телебаченню, радіо говорять, що Кравченка викликають, Кравченко замовник. Знаєте, витримати цей тиск не можна. Я знаю, що таке тиск. Коли я був Генпрокурором УРСР, я виступив на захист Василя Стуса. Зараз не модно про це говорити. Якщо б це був інший, давно б сказали. Стус виправданий завдяки моїм протестам через відсутність складу злочину. Я довів, що він не винний у тому, що йому інкримінували. Про яку вину можна говорити? Перший раз він відсидів за ніщо, а вдруге його просто спровокували.
— Ви підтримуєте нашу ініціативу щодо перейменуванню Донецького національного університету ім’ям Василя Стуса?
— Я не бачу в цьому нічого поганого. До речі, Стус давав позитивну оцінку письменнику Дмитру Павличку, а от, наприклад, Володимиру Яворівському — негативну.
— Як прокоментуєте передсмертну записку Кравченка?
— Судити по записці в період, коли людина вже вирішила піти з життя, не можна. Не можна брати цю записку за істину. Треба розбиратися в комплексі. В результаті, ми загубили людину, яка могла дати важливі свідчення. Навіщо було «трубити» всюди тому ж Піскуну, голові СБУ тощо. Ви спочатку розслідуйте, а потім використайте його свідчення.
— Ви припускаєте, що хтось міг дати Кравченку вказівку вбити Гонгадзе?
— Ця версія розслідується. Її не можна відкидати.
— Колишній адвокат Пукача Олег Мусієнко заявив, що Пукача змусили змінити адвоката.
— Я гадаю, що навряд чи можна натиснути на Пукача. Це Пукач міг замінити свого адвоката. Я з цим не погоджуюся.
— Коли і як може завершитися справа Гонгадзе?
— Сьогодні робиться багато зусиль, щоб розкрити цю справу. Це вже добре.
— Справа журналіста Александрова...
— Коли стало відомо про вбивство в м. Слов’янськ журналіста Олександрова, для організації слідства й нагляду по справі мною був відряджений заступник Генерального прокурора Винокуров. Перебуваючи в області, у межах своїх обов’язків, він приймав усі рішення, пов’язані з організацією розслідування справи й здійснював нагляд щодо законності.
У процесі розкриття злочину, що, згідно із законодавством, покладається на органи внутрішніх справ (в коментарі до КПК це чітко визначено), працівники міліції затримали Вередюка, як особу, що скоїла злочин. Від нього вони добились показів про скоєння ним вбивства Олександрова. Вередюк виклав всі обставини злочину, що співпало з матеріалами огляду місця події та інших слідчих дій. Безумовно, це давало підстави для арешту й притягнення його до кримінальної відповідальності.
Згодом виявилося, що з метою показати благополуччя в розкритті злочину працівники міліції пообіцяли Вередюку значну суму грошей та автомобіль за те, що він візьме на себе скоєння даного вбивства. Коли Вередюк на це погодився, він був ознайомлений з обставинами, що склалися на місці злочину. Не дивлячись на досвід слідчої роботи, слідчі з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Голік і Довгань прийшли до висновку причетності Вередюка до скоєння вбивства.
Додатковим слідством встановлено, що замовниками вбивства були підприємці брати Рибаки, а виконавцями — троє непрацюючих жителів Слов’янська.
За допущені порушення законності до кримінальної відповідальності притягнуті два полковника міліції Криволапов та Герасименко, а також двоє інших офіцерів міліції Дроздов і Тамбовцев.
З боку працівників прокуратури вини не встановлено. Вони все таки до істини дійшли й притягнули до відповідальності тих, хто скоїв злочин.
До речі, керівники прокуратури області, прокурором якої був В. Пшонка, ніякого відношення до розслідування цієї справи фактично не мали, оскільки вона була в провадженні слідчих Генеральної прокуратури.
— Сім’я журналіста Александрова впевнена, що справжні винні ніколи не будуть покарані...
— Тут не може бути питань. Все вже доказано. Справа розкрита. Сьогодні питань не виникає ні в кого.
— Ви не вважаєте дивним те, що в Україні не розкривається багато резонансних справ?
— Мало справ не розкривається. Саме на них і акцентують увагу. А причина в тому, що вони політизуються. У США замовних убивств розкривається навіть менше, ніж у нас.
— Нещодавно в інтерв’ю «Дню» перший президент України Леонід Кравчук сказав наступне: «Знаючи Леоніда Даниловича, його імпульсивний характер, а також те, що він любить застілля, можу допустити, що під час застілля він міг сказати: «Та заткніть йому рота!» (про Гонгадзе. — Авт.). Це він міг сказати, але я ні за що не повірю, що він мав на увазі той спосіб, яким це зробили»...
— Я на сто відсотків згодний із цим. Кучма емоційна людина, тому він міг сказати, а хтось пішов і виконав.
— Як ви оцінюєте призначення Віктора Пшонки? Не секрет, що за цю посаду вели боротьбу і Ренат Кузьмін, і Пшонка.
— Обидва — достойні кандидатури. Але у Пшонки на керівних посадах більше досвіду. Він був першим заступником, тому це логічне призначення. До того ж, Президент добре знає Пшонку.
— Чи будуть кадрові ротації в Генпрокуратурі?
— Будуть. До речі, Медведько теж був хорошим прокурором, грамотний.
— Вже відомо, де він буде працювати?
— Я думаю, йому дадуть самостійну ділянку.
