На кредитній голці

Головна бюджетно-фінансова підпора для України практично готова. Як повідомив директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Домінік Стросс-Кан, «в Україні все гаразд. Це частково заслуга МВФ, але здебільшого цього добився уряд. Упевнений, що під час наступного перегляду (через місяць) буде те саме». Отже, Україна може сміливо розраховувати на наступний транш за програмою stand by (приблизно 1,5 млрд.дол.). Фінансист підтримав зусилля уряду, спрямовані на обмеження зростання зарплат і реформу пенсійної системи, назвавши ці заходи болісними, але необхідними, оскільки головне — це вирішити проблему дефіциту державних фінансів. На думку Стросс-Кана, Україна має зайнятися також залученням інвестицій. Він вважає, що наша країна — «цікавий ринок», а «низькі податки можуть залучити інвестиції».

Але інвесторів непокоїть і те, що Україна далеко не завжди в передбачені законом терміни відшкодовує ПДВ. І прем’єр-міністр Микола Азаров доповів главі МВФ, що й ця проблема успішно вирішується. «Сьогодні мені доповіли, що станом на 1 жовтня заборгованість скорочена до трьох мільярдів гривень» (це разом зі скасуванням заборони на стягування пені за невчасну оплату житлово-комунальних послуг було однією з умов другого траншу). «Ми сповнені рішучості прийти до Нового року з нульовою заборгованістю щодо ПДВ», — пообіцяв глава українського уряду й додав: — із 2011 року буде запроваджено автоматичний режим відшкодування ПДВ».

Рапортуючи головному кредиторові нашої країни, Азаров також повідомив, що поточний дефіцит бюджету укладається в параметри меморандуму з МВФ і становить приблизно 4,5% від ВВП. «Вжиті нами заходи дозволять зменшити дефіцит держбюджету 2011 року до 3,5% ВВП, що після 16% 2009 року є великим досягненням», — не забув похвалитися перед високим гостем прем’єр-міністр. За його словами, валютні резерви України зросли на 25%, профіцит платіжного балансу перевищив 5 мільярдів дол., а зростання ВВП за 8 місяців становило приблизно 5%. При цьому глава уряду не забув доповісти й про наявні в країні проблеми. Це, за його словами, нереформованість аграрно-промислового комплексу, посилена посухою. Через неї урожай виявився меншим, ніж планувалося. «Це призвело до цінової нестабільності, яку ми намагаємося врегулювати», — сказав глава уряду.

Незважаючи на це, Україна сигналить своєму й міжнародному бізнесу про настання стабільності. Прогноз обмінного курсу гривні до долара, що міститься в проспекті емісії єврооблігацій України, обіцяє три роки утримувати національну валюту на позначці 7,5 — 8 гривень за долар. Коментуючи цю позицію, екс-глава Мінфіну Ігор Уманський нагадує про наявні ризики для валютного курсу: «Я не бачу передумов для посилення гривні в середньостроковій перспективі: погіршення платіжного балансу, зростання цін і збільшення вартості комунальних послуг традиційно провокують попит на валюту з боку населення. До того ж, другу хвилю кризи ніхто не відміняв».

Це твердження поділяє й глава МВФ. Стросс-Кан передбачає, що «валютні війни повертаються». Це пояснюється, на його думку, тим, що досягнутий в умовах кризи високий рівень кооперації між країнами починає знижуватися, й це є серйозною проблемою. «Дух спільної роботи пропадає, а треба працювати разом, оскільки криза може повернутися», — непогано знається на українських проблемах, а тому натякає, що виплата майже 3 мільярдів дол. НАК «Нафтогаз України» за позовом компанії RosUkrEnergo, якщо вона буде визнана законною українськими судами, може погіршити бюджетний баланс країни. «Я закликав би уряд вирішити проблему без готівкових виплат...

Треба виконати його (рішення Стокгольмського арбітражу) так, щоб не порушити фіскального балансу», — радить глава МВФ. І, мабуть, зовсім не для гарного слівця агітує за спільну роботу. Він, зокрема, пропонує Росії взяти участь у вирішенні цієї проблеми. Це виглядало б справедливим, вважає глава МВФ, оскільки «Газпром» має половину (акцій. — Авт.) у RosUkrEnergo».

Але віце-прем’єр і міністр фінансів «братської» Росії Олексій Кудрін про спільну роботу й чути не хоче. За його словами, «це зобов’язання України, й до Росії воно жодного відношення не має». «До нас таких звернень на рівні економічного блоку уряду РФ не надходило, хоча, можливо, й потрібна їм якась допомога. До Міненерго теж не надходило», — говорить він не як «брат», а як справжній бюрократ (рима тут випадкова. — Авт.) і до мозку кісток фінансист. Допомога для нього це, мабуть, не що інше як вигідний кредит, що гарантує високу прибутковість.

Тим часом, зовнішній борг України до кінця 2010 року може неабияк зрости. Віце-прем’єр-міністра України Сергія Тігіпка це дуже непокоїть. «Ми за два роки зовнішній борг наростили з 12% ВВП до 36%, а наприкінці року матимемо 41 — 42%», — сказав Тігіпко. Він зазначив, що «межа — це 60%, але не для такої країни, як Україна». «Нам на 40 % треба зупинитися», — говорить віце-прем’єр і називає «Нафтогаз України» одним із винуватців дефіциту — однією з «основних дірок у бюджеті».

Проте уряд України вже, схоже, готовий іще зручніше вмоститися на кредитній голці. Прем’єр Азаров днями звернувся до Світового банку з пропозицією збільшити інвестиційний портфель (читай: кредити) для України, щоб реалізувати глобальну (всесвітню. — Авт.) програму продовольчого забезпечення. «Інших ресурсів, окрім ресурсів Світового банку, які могли б забезпечити таку програму, напевно, не існує», — підкреслив Азаров.

КОМЕНТАР

Олександр ПАСХАВЕР, президент Центру економічного розвитку:

— У нас в країні перманентна криза державних фінансів. Зобов’язання держави перевищують її можливості в нашій корупційній системі. Можливо, якби вона не була такою, то ці зобов’язання були б меншими. Який тут може бути вихід? Прямо понизити зобов’язання держави в політичному й соціальному плані дуже небезпечно. Отже, слід або здешевити їх шляхом боротьби з корупцією або шляхом проведення ліберальних реформ. Можна було б підсилити податковий тиск, що неодмінно призведе до зменшення ділової активності, а кінець кінцем — до жодних позитивних результатів. Залишається брати гроші в кредит. Але якщо вони йдуть на якісь заходи, пов’язані зі здешевленням самої держави або з інтенсифікацією зростання економіки, тоді в цьому є сенс. Тобто знаходяться рішення для парадоксу, про який ми говоримо. А якщо кредити беруться для того, щоб, як і раніше, працювати екстенсивно й продовжувати політику, яка веде до перманентної кризи публічних фінансів, то це — безвихідь. Причому прийдемо ми туди доволі швидко. Особливо в тому разі, якщо влада планує йти цим шляхом декілька років.