Найкраща Жізель – киянка
У Національній опері України розгорнуто виставку, присвячену ювілею прими-балерини Раїси Хилько
Глядач немов повертається в прекрасний світ романтики і піднесеності, який дарує вічно живе і неповторне мистецтво балету. Невдовзі відбудеться вистава «Жізель» за участю тих, кого з повним правом можна називати учнями видатної балерини. У заголовній партії виступить Олена Філіп’єва, якій випало перейняти зіркову естафету від такої чудової виконавиці, як Раїса Хилько.
Раїса Олексіївна належить до зоряної плеяди українського балету 1970 —1980-х років, коли майже кожний міжнародний хореографічний конкурс ознаменовувався перемогою представників київської трупи, а її зарубіжні гастролі проходили з тріумфом: аплодувала і публіка, і критики, відкриваючи світу блискучу балетну школу, в основі якої лежало дивовижно гармонійне поєднання досконалої класичної академічності та прадавнього українського народного музичного мелосу і танцю.
1978 року Раїса Хилько однією з перших привезла до Києва «золоту медаль» із Міжнародного конкурсу артистів балету у Варні. Це був яскравий і наповнений досягненнями й перемогами підсумок першого десятиліття її творчої біографії на балетній сцені, яка увінчалася низкою чудових хореографічних образів, позначених високою технічною довершеністю та глибоким проникненням у поетично-романтичну сутність класичного балету. На той час з тріумфальним успіхом вона вже танцювала партії Одетти — Оділії, Аврори, Клари, Нікії, Раймонди... Але особливе місце в її творчості посідала партія Жізелі — взірець балетного романтизму, який сформував окрему течію у світовому хореографічному мистецтві. Мабуть, не багатьом виконавицям цієї партії вдавалося досягти такого синтезу досконалості в техніці та проникнення в образ. Бездоганні технічні дані, відчуття образу і внутрішнього світу героїні подарували глядачам незабутню зустріч із чимось фантастично-незбагненним, сповненим ірреальності й водночас таким проникливим, щирим і душевним, що викликало в кожного душевний щем. Алісія Алонсо, побачивши під час гастролей київського балету Жізель у виконанні Хилько, сказала: «Я бачила багатьох славетних балерин у цій партії. Але тепер маю сказати — це найкраща у світі Жізель!»
Раїса Хилько завершувала навчання в Київському хореографічному училищі практично сформованою балериною. Її педагог, відома балерина Наталія Верекундова, учениця Агрипини Ваганової, зуміла не лише вишколити в ній техніку академічного танцю, розвинути артистизм, граціозність і кантиленність кожного руху, відчуття арабеску як виконавської основи подальших класичних партій, а й передала, може, найголовніше в складній танцювальній майстерності — розкривати світ героїні через внутрішнє переживання, злиття танцю з драматургією музики... Хилько була однією з наймузикальніших балерин свого часу, створені нею образи — і не тільки в класичних виставах, — розчинялися в музиці, несли її сутність. Не випадково дехто з критиків називав балерину «скрипкою вистави». І до сьогодні вдячні шанувальники таланту улюблениці музи танцю захоплено пригадують виконання нею партій Нікії, Сильфіди, незабутньої щодо глибини поетичного розкриття Мавки... І водночас вона була яскравою в розкритті характерів з драматичним наповненням, як Марія в «Бахчисарайському фонтані», Ольга в однойменному балеті, Ширін, Мехмене-бану в «Легенді про кохання», Відьма за чеховським сюжетом, перекладеним на музику Дж. Гершвіна... З нею радо працювали найвідоміші українські й зарубіжні балетмейстери — Роберт Клявін, Георгій Ковтун, Анатолій Шекера, Валерій Ковтун, Май Мурдмаа, яка саме через Раїсу Хилько поставила свій чудовий модерно-класичний балет-сюїту «Дафніс і Хлоя». Видатна естонська хореограф сказала після вистави: «Раїса Хилько — балерина дуже високого творчого польоту. Вона має рідкісне відчуття стилю як музики, так і хореографії, відчуття найтонших нюансів пластичної символіки...»
Раїса Олексіївна була незрівнянною в концертних програмах, в яких блискуче виконувала не тільки адажіо з класичних вистав свого репертуару, а й хореографічні номери та мініатюри, здебільшого створені хореографами з огляду на виконавський стиль прими-балерини: «Рондо капріччіозо» Сен-Санса, «Вальпургієва ніч» Гуно, «Сюїта» на музику Френка Сінатри.
21 серпня Хилько відзначила ювілей. Нині Раїса Олексіївна продовжує свою творчість як педагог-репетитор. Так само успішно і яскраво, як колись танцювала на сцені. Творчість великої балерини продовжують її учні своїми успіхами й досягненнями, яких вона навчає найголовнішого — служити сцені, мистецтву і найвимогливішому критикові — глядачам.
ДОВІДКА «Дня»
Раїса Олексіївна ХИЛЬКО — прима-балерина, педагог-репетитор, народна артистка України. Народилася в Дніпропетровську 21 вересня 1950 року. Закінчила Київське хореографічне училище. Починаючи з 1968-го до 1993 року працювала солісткою Київського театру опери і балету (нині — Національна опера України). Блискуче виконувала партії: Раймонди (однойменний балет О. Глазунова), Аврори та Оділії — Одетти («Спляча красуня» і «Лебедине озеро» П. Чайковського), Егіни («Спартак» А. Хачатуряна) та ін.
1984 року закінчила балетмейстерське відділення Московського театрального інституту.
Виступала в Японії, Португалії, Бразилії, Угорщині, Франції, Німеччині, Єгипті й інших країнах. Лауреат Міжнародного конкурсу артистів балету у Варні (1978).
