«Справа» Лужкова

Проти градоначальника російської столиці ведеться відкрита інформаційна війна. З використанням усіх можливих засобів. Ставки в цій конфронтації досить великі, й кожній зі сторін потрібна лише перемога. Нічия рівнозначна поразці на майбутніх президентських виборах. Хоч інформаційний обстріл ведеться по московському мерові, насправді він не предмет суперечки, а привід для її початку.

Усе почалося з того моменту, коли президент Дмитро Медведєв висловив невдоволення відсутністю Юрія Лужкова на робочому місці в період пожеж у лісах і великого задимлення Москви. Хоч вогонь палав не на підвідомчій йому території, а повітряними потоками, циклонами й антициклонами він поки не керує. Негативна реакція президента змусила чиновників замислитися над дуже багатьма речами. Найнервовіші подумали, що мер закінчився, і настала пора міняти колір прапорів. Проте вже в серпні, звітуючи про виконану роботу щодо забезпечення життєдіяльності столиці перед прем’єр-міністром Володимиром Путіним, головний господарник Москви отримав запевнення, що свій термін він добуде до кінця. Раніше Юрій Лужков неодноразово заявляв, що після цього йде за віком. Здавалося б, усім, хто прагне усунення мера, слід було б спокійно чекати потрібного часу й завчасно готувати кадрові питання. Проте постріл Сараєво пролунав, а далі все пішло за східною спіраллю.

Весь конфлікт Юрій Лужков постарався списати на образу Кремля за його підтримку траси через Хімкінський ліс, проти чого активно виступали екологи. Дійшло навіть до зіткнень з міліцією. «Зателефонували з адміністрації (президента): «Дайте ваш аналіз, нам потрібен незалежний погляд господарника». Будівництво траси зупинене. Але її вже майже прокладено. Залишився маленький шматочок. Вирубка лісу частково вже відбулася, його тепер не відновити 40 років... Я написав, що — на жаль — моя думка в тому, щоб продовжувати будувати. Вона була опублікована в «Российской газете». І виявилося, що я когось розводжу», — скаржився мер.

На підтримку Лужкова в «Московском комсомольце» 1 вересня було опубліковано матеріал «Конкуренція довкола Москви», в якому йшлося, що деякі сили «останнім часом серйозно обробляють Медведєва, нацьковують його на політичного батька (Володимира Путіна. — Авт.) і на всі його головні опори, зокрема на Лужкова». Далі були прямі звинувачення на адресу оточення глави держави. «Команда нинішньої першої особи напирає з такою силою, що обстановка, зокрема прямі гоніння з-за Зубчастої Стіни на мера Москви, виходить далеко за межі будь-якої політичної пристойності». Через декілька днів в офіціозній «Российской газете» вийшла стаття Юрія Лужкова «Хімкінський тест». У ній він у завуальованій, зате легко впізнаваній формі критикує рішення Дмитра Медведєва провести додаткові обговорення щодо будівництва траси Москва — Санкт-Петербург через Хімкінський ліс, назвавши альтернативні варіанти «маніловськими ідеями».

Певна річ, такий випад не міг залишитися без відповіді. За методом інформаційного краху бацька Лукашенка розпочав усе телеканал НТВ, який 10 вересня показав фільм «Справа в кепці», натяк на атрибут одягу московського мера. Його автором стала та ж таки команда журналістів, що працювала над трьома серіями фільму «Хрещений батька» про президента Білорусі Олександра Лукашенка. У фільмі діяльність градоначальника було піддано жорсткій критиці. «Цей фільм — екранізація моєї доповіді «Лужков. Итоги», — сказав московській газеті «Коммерсантъ» один з лідерів руху «Солідарність» Борис Нємцов. Наступного дня сюжет програми «Максимум» на НТВ було присвячено тому, як фірма Олени Батуріної не без допомоги мера заробила великі гроші на реставрації скульптури «Робітник і колгоспниця». У програмі «ЧП. Обзор за неделю» вийшов сюжет «Псу под хвост», у якому розповідалося, як столичні чиновники заробляють на бродячих собаках. У синхроні було сказано, що «Лужков і вся банда розкрадають» бюджетні кошти. Закінченням атаки на НТВ став сюжет «Московські фокуси» в програмі «Итоги». У ньому відомі критики Лужкова, зокрема Володимир Жириновський і Сергій Доренко — головний коментатор у фільмі «Справа в кепці» — розповідали, як Олена Батуріна завдяки чоловікові-мерові сколотила свій багатомільярдний статок. Аналогічні сюжети були показані на «Первом канале», «России» і «России 24» — головних екранах країни. Лужков вважає, що на нього звели наклеп, і подав позов на 10 млн. руб. до Савеловського суду столиці. Судові тяжби не налякали керівництво телеканалів. Генеральний директор НТВ Володимир Кулістиков заявив: «За достовірність фактів ми готові відповідати, тим паче що... до нас потоком пішли цікаві документи, які підтверджують ці факти. А за такої народної підтримки нам відступати не резон». Тим паче що так звана народна підтримка походить із Кремля.

Контрнаступ Лужков здійснив на розширеному засіданні політради московської організації партії «Единая Россия» у присутності понад 150 журналістів. У своїй доповіді «Про деякі питання розвитку Москви в умовах модернізації країни й чергові завдання міської партійної організації» він особливо зупинився на «ганебній ситуації» в ЗМІ, які, за словами мера, «за командою» розгорнули «кампанію наклепу та брехні» проти нього. Як повідомило джерело інтернет-видання «Газета. RU» в Кремлі, Лужков кинув на стіл свій головний козир: «Без мене у вас не буде партійної більшості в Москві», — і фактично пригрозив відокремленням партії. Такого йому не пробачать», — додало джерело. При цьому московська партійна організація виступила на підтримку мера і заявила, що готова йти на вибори 2011 року під його керівництвом.

Проблема, звісно, не в Лужкові. Погрози розколу партії «Единая Россия» ніхто всерйоз не сприймає. Нічого подібного не може бути за визначенням. Суперечка фактично йде між Путіним і Медведєвим, точніше, між тими групами в керівництві країни та вищої бюрократії, на яких вони спираються. І тут стоїть питання руба: або президент доб’ється свого й витисне Лужкова з Москви, або проявить слабкість, і тоді за його шанси на президентських виборах 2012 року ніхто не дасть ані ламаного шеляга в базарний день. Хоч би якими були протиріччя в тандемі, час їхньої явної демонстрації ще не настав. Поки позиційна боротьба ведеться за важливі, але все-таки локальні позиції. Проте її не слід недооцінювати. Плацдарми готуються і розширюються, люди, від яких багато чого залежить, спостерігають за перебігом цієї битви з гострим інтересом. Є певні ознаки, що президент свого таки доб’ється. Лужков чекав слів підтримки від прем’єра Володимира Путіна на окружній конференції партії «Единая Россия» в Нижньому Новгороді. Та не дочекався. І це для московського мера досить грізна ознака. Інша річ, чого за можливу здачу Юрія Михайловича зажадає прем’єр від президента і на чому душа заспокоїться бодай на якийсь час, сказати складно. Але це вже не має особливо цікавити столичного градоначальника. На нього чекають абсолютно інші турботи, а може, й дуже далека дорога. Добре, якщо в теплі краї. Адже влада в Росії вельми мстива. Чи йому цього не знати...