Фінансові «втікачі» шукають шлях додому

Нова влада, критикуючи попередню за великі зовнішні позики, у результаті також планує запозичити в Міжнародного валютного фонду (МВФ) до 20 мільярдів доларів протягом двох із половиною років. Домовлятися про умови кредиту будуть цими тижнями: як повідомив віце-прем’єр Сергій Тігіпко, цього понеділка в Київ прибули експерти Фонду з юридичних питань, а наступного — прибуде місія Європейського департаменту МВФ. За обіцянками урядовців, запозичені гроші підуть на проведення нагальних економічних реформ. У той же час, багато економістів вагаються щодо реалізації таких задумів, не побачивши виконання обіцянок, даних напередодні виборів. Чи варто українцям чекати реформ, якщо так, то яких саме, і як на них вплинуть внутрішні та зовнішні політичні чинники, зокрема, нова «економічна дружба» із Росією та новий бюджет? Про це «День» запитав директора Інституту економіки та прогнозування НАН України Валерія ГЕЄЦЯ.

— Як оцінюєте результати нових українсько-російських газових домовленостей для економіки? Чого в них більше: вигоди для більшості звичайних громадян чи для групи олігархів, великих промислових підприємств, які є основними споживачами російського газу?

— Детальну оцінку домовленостям без аналізу документів яких ми не маємо, давати не можу. Але, якщо виходити з контексту економічних передумов, то це матиме позитивні наслідки, оскільки хімічна промисловість та металургія закінчили дев’ять місяців 2009 року з від’ємною рентабельністю (хімічна — 4,8%, а металургійна — 2,3%). Хоча слід паралельно зауважити, що вказані показники рентабельності мали місце в умовах глобальної кризи, що теж негативно впливало на стан справ в економіці в цілому і окремих галузях зокрема. Здешевлення російського газу потенційно знизить можливі виробничі витрати і, відповідно, зменшить собівартість продукції. За умов зростання світового попиту на продукцію металургії та хімічної промисловості слід очікувати в 2010 році економічного пожвавлення у двох основних експортних українських галузях, зростуть попит і ціни на відповідну продукцію.

— Наскільки реалістичним є виконання головних макроекономічних показників бюджету на 2010 рік: дефіцит бюджету 5,33% ВВП, зростання ВВП — 3,7%, інфляція — 13,1%?

— Запланований урядом показник зростання ВВП отримати цілком реально. Якщо ж враховувати зовнішні фактори, зокрема, зростання ціни на метал, то темпи зростання економіки у 2010 році можуть бути навіть більшими за 4% ВВП. А от інфляція буде трохи вищою, можливо, й 16%. Її розмір залежатиме від обсягу виконання соціальних зобов’язань. Закладений у бюджеті показник інфляції у 13,1%, допустимий для України, і не становить великої загрози для економіки. Однак, якщо буде 16% і більше, то економіка отримає додаткові проблеми у 2011 році. Розмір бюджетного дефіциту залежатиме від динаміки економічного зростання та від обсягу виконання урядом соціальних зобов’язань.

ДВОЗНАЧНОЇ «ДІРКИ» В БЮДЖЕТІ НЕ БУДЕ

— За підрахунками екс-міністра фінансів України Віктора Пинзеника, потенційний дефіцит із урахуванням проблем НАК «Нафтогаз України» та державних гарантій становитиме понад 200 мільярдів гривень, або 20% ВВП. Які ваші оцінки бюджетного дефіциту?

— В державній казні не буде «дірки» розміром у 20% ВВП. Це абсолютно не реалістична цифра. Максимальний дефіцит бюджету в 2010 році, якого слід дотримуватися, це 6% ВВП, і навіть, якщо стати на позицію автора вказаних цифр, то дотримуватися їх уряд не буде. Він просто вимушено їх скоротить, інакше дестабілізація у фінансовій, політичній та соціальній сферах неминуча.

— Нещодавно НАН України розробило національну доповідь «Новий курс: реформи 2010 — 2015». Чи побачили ви у бюджеті-2010 реальні механізми для реформування економіки у визначеному руслі? Які саме?

— Розроблений курс — це бачення науковцями середньострокової перспективи розвитку країни в політичній, економічній, соціальній, гуманітарній та зовнішній сферах. Запропоновані вченими підходи реформування потребують єдиної середньострокової програми, над якою зараз працює Комітет реформ при Президентові України. Потрібно дочекатися готового документу, і тоді дамо оцінку. У національній доповіді зазначено, що 2010 рік слід прийняти базовим для розробки курсу реформ в усіх сферах життя країни. Тобто 2010 рік буде плацдармом для підготовки реформ.

Тепер стосовно реальних механізмів реформування. В Бюджеті-2010 їх недостатньо. Але уряд починає робити потрібні наголоси. Так, у бюджеті вже продекларована зміна структури витрат. Хоча частка соціальних витрат у загальному фонді бюджету залишається ще дуже високою — 93,2%. Окрім того, уряд заявив про намір оподатковувати надприбутки, тобто збільшувати податкове навантаження на багатшу частину населення. Таким чином можуть формуватися сприятливі умови для розвитку середнього класу, носіїв нового економічного курсу України. Сподіваюсь, що до кінця 2010 року реальне життя отримає багато інших реальних починань реформ в Україні.

У БАНКІВ — ДЕФІЦИТ ХОРОШИХ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ

— Останні півтора року підприємці «задихалися» без кредитних ресурсів. Як, на ваш погляд, розвиватиметься ситуація із банківським кредитуванням надалі, зважаючи на намір уряду позичити у 2010 році на внутрішньому ринку 66,2 мільярда гривень?

— Ліквідність банківської системі вже висока. Хоча це не означає, що зникли проблеми з поганими кредитами. Неповернуті кредити були, є і так просто не зникнуть. Але проблема кредитування в іншому: банківська система має гроші, але відчуває дефіцит хороших позичальників. Банки вже сьогодні готові надавати фінансування, однак їх не влаштовують споживчі кредити чи підприємства, які демонструють від’ємну рентабельність. Як тільки покращиться ситуація з рентабельністю підприємств та зі збутом продукції, банки почнуть кредитувати підприємства.

Звичайно, вихід уряду на внутрішній кредитний ринок штовхатиме вартість запозичень вгору — і це проблема. Але зростання може бути незначним. Чому? Політична стабілізація має тенденцію до повернення в країну грошей багатих українців. Потенційно повернутися може близько 45 мільярдів доларів, які утекли за кордон. А тепер порахуймо: 66,2 мільярда гривень — це приблизно 8,5 мільярда доларів. Тобто сума внутрішньої позики не така значна у порівняні з тим ресурсом, який потенційно може повернутися з-за кордону.

— В контексті запозичень хотілося б почути вашу оцінку наміру уряду підписати нову програму співпраці з МВФ на 2,5 року, в ході якої отримати ще 19 — 20 мільярдів доларів. Ви схвалюєте продовження такого позичкового способу життя для країни, за який критикувався попередній уряд?

— Якщо гроші багатих українців повернуться додому, то ці 20 мільярдів доларів не потрібні Україні. Щоб «втікачі» повернулися, необхідно слідом за політичною стабілізацією відродити макроекономічну та продемонструвати ефективність управління державою, сформувати стабільність на вітчизняних ринках. Якщо ж доведеться позичати, то слід дивитися на призначення позички. На проїдання брати не треба, інша справа — для реалізації інвестиційних та інфраструктурних проектів.

2010 РІК — ТЕСТ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВЛАДИ

— Ви говорите про політичну стабілізацію, але ж опозиція заявляє про імпічмент Президенту. Хіба це ознаки політичної стабілізації?

— Завдання опозиції — використовувати різні «невдалі» рішення влади, аби нагадати про себе. І влада повинна нормально на це реагувати. Але якщо через пару місяців металургія та хімія продемонструють позитивні показники роботи, шахтарі продадуть вугілля, металургія — метал, а хіміки — добрива, тоді сумніваюся, що опозиції вдасться підняти велику кількість людей на захист «зраджених інтересів». 2010 рік стане тестом на перевірку ефективності рішень нової влади. Якщо попереду — невдачі в економічній і соціальній сферах, чекайте нових виборів.

— А інвестиції підуть, чи чекатимуть тестового результату?

— На світових ринках зараз — величезна маса фінансових ресурсів, які шукають спокійні інвестиційні гавані. Так, Федеральна резервна система США випустила чимало доларів. І цей золотий дощ проллється за межами держави, бо можливості для інвестування всередині країни не такі вже великі, як раніше.

З іншого боку, Китай готовий вкладати значні кошти в усьому світі без жодних політичних вимог. Україні потрібно дивитися з широко розплющеними очима на потенційних інвесторів і діяти.

— Нова влада задекларувала курс на зближення з Москвою. Як оцінюєте перспективи українсько-російської дружби для економік обох країн?

— Росія — тільки один з елементів східного напрямку розвитку України. Потрібно дивитися на країни БРІК (Бразилія, Росія, Індія і Китай) та ШОС (Шанхайська організація співробітництва — країни-засновники: Китай, Росія, Казахстан, Таджикистан, Киргизія, Узбекистан). Зараз Європа зростає повільними темпами: 1 — 2% в рік. Азійсько-тихоокеанський регіон дає щорічний приріст 5 — 8%! Для виходу на європейський ринок українській продукції потрібно пройти чимало випробувань, а в східному напрямку її вже готові купувати. Україна не повинна зациклюватися на Росії. Потрібно рухатися на Схід у цілому.

— А яку роль в українсько-російській співпраці відіграватиме створення спільних підприємств?

— Сфера злиття та поглинання — глобальний процес. Однак в Україні він розвивається ще недостатньо. Проте це не означає, що його вдасться уникнути. Прихід іноземного капіталу обов’язково тягне за собою цілу низку злиттів чи поглинань.

— Але ж ви самі говорили, що Китай інвестує без політичних підтекстів. І в цьому велика відмінність від Росії. Якщо порівнювати Україну та Білорусь, яка вже здала частину підприємств і зараз перебуває на газовому гачку Росії, наскільки реалістичне повторення білоруського сценарію у нас?

— Якби ми продали газову трубу три роки тому, то мали б значні валютні доходи, за які можна було б побудувати, наприклад, десяток інноваційних підприємств і звести інфраструктурні об’єкти. А так досиділись на своїй трубі, що навколо України почали будувати інші газопроводи. Із часом може виявитися, що ця труба вже буде нікому не потрібна. Це приклад того, як можна глобально програвати.