Про сучасну стратегію боротьби «Дня» за створення громадянського суспільства в Україні
Стало вже доброю традицією в кінці року на шпальтах газети підбивати підсумки року минулого, робити прогнози, передбачення та плани на рік прийдешній. Рубрика «Мій рік — мій «День»-2009» — що й говорити, потрібна справа. Адже кожне друковане видання хоче прогресувати, покращувати в суспільстві свій імідж та авторитет, збільшувати наклади, проникати все глибше в суспільство, впливати на нього тощо. За жорстоких реалій сьогодення ці принципи стають вирішальними у взаємовідносинах із суспільством, у ставленні до нього: це здатність до проникнення в суть сьогодення, можливість — на мій погляд, сьогодні це найважливіший фактор — достукатися до серця кожного читача. Тож дуже добре, що «День» дотримується цих цивілізаційних вимог суспільства до друкованих видань.
Як постійний багаторічний читач улюбленого «Дня» можу певним чином прослідкувати й констатувати досягнення його в будівництві громадянського суспільства в Україні та вплив на цей процес. За рахунок яких чинників це відбувалося й відбувається? Про це тезисно:
— створення і постійне друкування пожовтілих і маловідомих сторінок з нашої історії, створення нескінченної серії з циклу «Україна Incognita». Можна однозначно стверджувати, що більшість із цих матеріалів вперше була доведена до суспільства саме через «День», що надалі й стало основою для видання першої книги «Україна Incognita» під загальною редакцією і упорядкування газети та започаткування надалі цілої серії з цього циклу: «Дві Русі», «Апокрифи Клари Гудзик», «Війни та мир. Поляки — брати, сусіди, вороги», «Ваші мертві вибрали мене», «Екстракт 150» тощо;
— друкування на своїх шпальтах матеріалів видатних філософів, економістів, політологів, політиків, істориків тощо;
— створення під егідою «Дня» спілки вільного товариства молодих інтелектуалів різних університетів України на базі Острозької академії;
— постійне прищеплення суспільству відчуття важливості державного ставлення до всього, що оточує людину;
— створення прецеденту традиційності — щорічні фотовиставки «Дня», які перетворилися на своєрідний літопис становлення Української держави;
— і, напевно, найголовніше: виховання відчуття українськості та європейськості в своїх читачів. Це багатогранне, багаторівневе та багатовимірне визначення, яке створює необхідні передумови любові до України, розуміння її місця у світовій історії та українського патріотизму.
Залучаючи до друку матеріали різноманітних авторів, «День» давно позиціонувався як рупор нагальних потреб та болючих точок суспільства, адже широка мережа авторів із регіонів (за певним винятком) є свідченням цього процесу.
Можна було б тільки вітати ці досягнення, але сьогодні, на мою думку, є певний застій у розвитку (поширенні) газети, її, так би мовити, втілення у суспільство на глибинному рівні. Подібна зупинка може обернутися консервацією досягнутого, з часом видання може перетворитися на примітивне фотографування подій, чого ми, читачі, боїмося і, переконаний, не хотіли б. Причин тут багато, і вони в основному об’єктивні, але суспільству від цього не легше. Тож необхідно їх детально вивчити й пояснити, а потім і постаратися виправити. Як найщиріший прихильник газети я не хотів би такого падіння рейтингу, а це значить, що конче необхідно розробити сучасну стратегію проникнення газети в надра суспільства, як по вертикалі, так і по горизонталі.
На мій погляд, в таких регіонах, як Донецьк, Харків, Луганськ, Сімферополь, Севастополь, Дніпропетровськ, Запоріжжя, іде свідомий саботаж майже єдиної дійсно загальноукраїнської інтелектуальної газети. Можна з упевненістю сказати, що ареал розповсюдження її, на превеликий жаль, має певні фарбово-політичні забарвлення.
Мабуть, доцільно використати гасло на зразок: «Українську газету «День» — в кожну українську сім’ю».
Як відомо, помаранчева революція вихлюпнула на Майдані перспективи й бачення європейського розвитку України. Плодами її, на жаль, скористалися перевертні, пристосуванці та покручі, які дискредитували прекрасні ідеї. Під час революції «День» при певному збереженні безпристрасного відображення тодішніх подій, безумовно, позиціонувався як прихильник «помаранчевих» ідей. Наразі в Україні настала реакція, постпомаранчеве похмілля та зневіра. Але хід історії, як відомо, не зупинити. Помаранчеві ідеї не згасли, революція продовжується, але в нових формах та методах. Переконаний, що продовжувачем цих ідей сьогодні повинен стати «День». На тлі визначальних сучасних чинників — охолодження та збайдужіння інтересу Європи та США до України, які немов включили зелене світло для агресивної експансії проти неї Росії, важко переоцінити ту роль у сучасному світі, яку може виконати «День» на тлі нагально необхідних позитивних реформ і перетворень. Він може стати об’єднуючим фактором українців перед реальною загрозою втрати державності та незалежності.
Тож комплекс заходів, про який говорилося вище, здатен дійсно сприяти різкому підвищенню рейтингу видання, а значить — зіграти величезну просвітницьку роль на Слобожанщині, Південному Сході та в Криму, поглибленню європейських світоглядних тенденцій, пришвидшенню формування європейської свідомості в цих регіонах, переборення регіональних яскраво проросійських тенденцій. Але, за великим рахунком, суть навіть не в цьому, а в тому, що українська ідея, носієм якої сьогодні є «День», знайде реальне втілення. Адже не секрет, що той спосіб українізації суспільства, який упровадила влада, сьогодні фактично потерпів фіаско й призвів скоріше до зворотної реакції. Необхідні нові ідеологічні форми виховання українського патріотизму. Ми ж бачимо, як за відсутності дійсно високоякісного друкованого інтелектуального українського продукту цю нішу дуже швидко заповнили ширвжитком і відвертим антиукраїнським антидержавним непотребом. Те й маємо сьогодні в ЗМІ...
Україна стоїть на порозі 2010 року. Як постійному читачеві «Дня» мені (переконаний, і всім іншим читачам), безумовно, хочеться, щоб у новому році наше улюблене видання тримало перед у боротьбі за перетворення України на могутню процвітаючу європейську країну. Переконаний, що за умови виконання вищевикладеного «Дню» до снаги зробити дійсно Український прорив у спотвореній свідомості українців, розбудити їх від азійопського оманливого сну, спонукати до рішучих дій у напрямку до вичавлювання по краплині з себе раба та малороса, спрямувати до дійсних, а не надуманих цінностей.
Це і є моїм новорічним побажанням творчому колективу «Дня»! Тож наснаги до боротьби, нехай щастить!
