Зобов’язання борцю за незалежність

Командир литовських партизанів Йонас Жемайтіс-Вітаутас, який організував боротьбу проти радянської влади, відтепер вважається одним із президентів Литви. Про це йдеться у декларації, яку 12 березня прийняв литовський парламент. У ній зазначається, що з 1949 року й до своєї смерті 1954 року Йонас Жемайтіс був главою литовської держави, яка боролася проти окупації, і фактично виконував обов’язки президента. Під час голосування декларацію схвалив 41 парламентарій, проти проголосували двоє, ще п’ятеро утрималися. Його підтримала і міністр оборони Литви, одна з лідерів правлячої консервативної партії «Союз вітчизни — Християнські демократи» Раса Юкнявічене, повідомляє Delfi.lt.

Незважаючи на сумніви фахівців парламентського Департаменту права, правлячі з ентузіазмом підтримали цю ініціативу, а міністр оборони Раса Юкнявічене запропонувала юристам, окрім усіляких кодексів, поцікавитися ще й історією і прочитати хоч би одну книжку про Й. Жемайтіса-Вітаутаса.

Парламентський Департамент права, розглянувши проект декларації, констатував, що документ є ненормативним, тому неможливо оцінити, чи не суперечить він Конституції та законам. Окрім того, юристи звернули увагу на те, що 2002 року було прийняте рішення Конституційного суду, згідно з яким було встановлено, що конституційний статус президента індивідуальний. Нібито це визначає, що не можна «встановити таке правове регулювання, яке б дало правову передумову для прирівняння якої-небудь особи до колишнього президента республіки».

Йонас Жемайтіс 1949 року взяв участь в організації Руху боротьби за свободу Литви. Впродовж кількох років він керував партизанською боротьбою. 1953 року його заарештували й відправили до Москви, рік потому його розстріляли.

Як повідомляє Delfi.lt, 2— 22 лютого 1949 року в селі Мінайчяй (Радвіліський район) відбувся з’їзд командуючих партизанами всієї Литви. 16 лютого під час з’їзду була прийнята декларація, яку підписали вісім учасників засідання ради Руху боротьби за свободу Литви: командуючий Західною областю Йонас Жемайтіс-Вітаутас, командуючий Тауразьким округом Александрас Грібінас-Фаустас, командуючий штабом Західної області Вітаутас Гужас-Кардас, командуючий Громадською частиною Руху боротьби за свободу Литви Юозас Шибайла-Мерайніс, командуючий штабом Возрожденчеського округу Бронюс Лесіс-Нактіс, командуючий Возрожденчеського округу Леонардас Грігоніс-Ужпаліс, командуючий Південного округу А. Раманаускас-Ванагас і секретар президії ради Руху боротьби за свободу Литви Пятрас Барткус-Жадгайла.

КОМЕНТАР

Лаурінас ЗІОНАВІЧЮС, литовський політолог:

— Ця декларація є символічним актом, який формального значення, у принципі, не має. Радше можна говорити про моральне та психологічне значення декларації.

Що стосується думки про ненормативність декларації, то завжди знайдеться хтось, хто шукає проблеми. Характерне інше — що суспільство й політики не дуже обговорюють цю тему. Декларація сприймається як зобов’язання людині, яка боролася за незалежність держави, за Литву. Легально і формально це нічого не означає для сьогоднішньої зовнішньої або внутрішньої політики країни. На мою думку, декларація не справить жодного політичного впливу на ситуацію всередині країни.

Що до можливої реакції Росії, то я не можу сказати, що вона робитиме. Втім, я не думаю, що прийнята декларація буде якось використана. Я не знаю, як це можна було б використовувати проти Литви, зокрема, аби влаштувати скандал.