«79 років — незначна дата»

24 лютого Григорій Миколайович відсвяткує день народження. Сьогодні танцмаестро суперпопулярний. У нього беруть автографи, а дами, яким пощастило танцювати з паном Чапкісом, із захопленням зізнаються, що «кращого партнера неможливо знайти». Він чудовий педагог. Неймовірно, але за п’ять хвилин він може навчити навіть незграбного танцювати вальс (такий бліц-майстер-клас Григорій Миколайович провів для представників ЗМІ перед балом у Київському військовому ліцеї ім. Богуна). Чапкіс не втомлюється повторювати, що «навіть запросити на танець дівчину — справжнє мистецтво»...

Про життя Григорія Чапкіса можна зняти захоплюючий серіал, розпочавши кадром із запальної «Циганочки», яку спритний хлопчина жваво танцював у дитинстві. Під час Другої Світової війни його сім’я залишила Кишинів. Був період поневірянь Казахстаном, а потім вони оселилися в Києві. До речі, маленький Гриша того часу не знав ані української, ані російської мови — тільки румунську, і те, що його зарахували до залізничного училища, як запевняє Чапкіс, — величезний успіх. 1945 року в складі ансамблю «Трудові резерви» хлопчину побачив Сталін. Йому так сподобався віртуозний танцюрист, що на спомин про ту зустріч тогочасний вождь подарував Гриші годинник... І вмить хлопчик став знаменитістю. Потім Григорій Чапкіс працював у Театрі імені І. Франка, але знаковою вважає свою зустріч із Павлом Вірським. Саме в його танцювальному ансамблі він став солістом. Гопак і «повзунець» — «танцфішки» Чапкіса. Віртуозності танцюриста аплодували глядачі різних країн і континентів. Професіонали завжди високо цінили майстерність Григорія Миколайовича, але справжній зоряний бум настав для нього тільки три роки тому, коли на каналі «1+1» у прямому ефірі демонструвалися передачі «Танці з зірками» і «Танцюю для тебе», в яких членом суддівської бригади був Чапкіс. Саме завдяки цим проектам стало модним добре танцювати, і на паркет ринулися тисячі людей різного віку, для яких прикладом став сам «танцаксакал» Чапкіс.

Ми розмовляємо в автомобілі, по дорозі на урок: за кермом Чапкіс (ані водіїв, ані секретарів, ані продюсерів він не має) — звик усе робити сам. Виявляється, майбутній день народження турбує Григорія Миколайовича менше над усе: «Ось будемо наступного року відзначати 80-річчя, тоді й влаштуємо грандіозне свято, а 79 років — незначна дата», — говорить він, переключившись на найближчі плани, і тут «старий молодий чоловік» (як називає себе Чапкіс) молодіє буквально на очах.

— Зараз на черзі моя заповітна мрія — продюсерський центр, — зізнається Григорій Миколайович. — У жодного хореографа немає таких розкішних залів, у яких можу працювати я. Уявіть, у залі, за столиками понад 1000 людей... і проходить, наприклад, вечір циганського романсу, або вечір з ансамблем ім. П Вірського... степ, латиноамериканські танці.... Якщо пілотні програми будуть успішні, ми розвернемо роботу не тільки в Києві та концерт-холі в Броварах, але й по всій Україні! До речі, у мене в Броварській школі займаються у 36-и групах (16 — дитячих і 20 — дорослих). Загалом вчаться танцювати близько 800 людей. А в двох київських школах займаються декілька сотень дорослих та дітей. Вони всі люблять танцювати, але де їм своє вміння застосовувати? Де блиснути? Показати свою майстерність перед друзями або батьками? Ось і виходить, що сьогодні вони можуть про себе заявити тільки на тренуваннях у танцкласі. Добре, що в нашій країні відроджується таке поняття як бал. Ми з акторською подружньою парою Ольгою Сумською та Віталієм Борисюком декілька разів проводили Віденські добродійні бали в оперних театрах України (Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Львові) та інших містах. Але такий красивий захід проходить тільки раз на рік і не всі бажаючі можуть туди потрапити, тому що квитки на такі заходи досить дорогі... А цього року економічна криза взагалі не сприяє проведенню балів, і от я вирішив, що треба самому влаштовувати танцювальні свята. Попросив переписати дати днів народжень своїх учнів. Старости дорослих груп і батьківський актив дитячих складають громадську раду школи і кожного місяця допомагають організовувати нам «Вечори іменинників» із танцями, подарунками та сюрпризами.

Свята для дорослих і дітей будуть проходитимуть за різними сценаріями, але суть у тому, що всі учні школи, разом із їхніми друзями, однокласниками, співробітниками або сім’ями зможуть кожного місяця прийти відпочити, поспілкуватися та потанцювати. І це буде так само доступно як, наприклад, купити квиток у кіно.

Вечори іменинників — тільки перший етап. Згодом, окрім конкурсів, фестивалів, професійних семінарів та вечорів, у нас відкриються клуби за інтересами. А ще ми будемо влаштовувати весілля, відвідувати хворих, святкувати чиїсь новосілля — словом, жити як одна сім’я в 600—800 людей. Ми намагаємося це організувати в Броварській школі, але незабаром так буде в усіх моїх школах. А коли система танцювальних вечорів запрацює добре, то, можливо, проведемо й театральні зустрічі, кіновечори, вечори поезії. Ми зможемо запрошувати акторів, знаменитостей. Ось тоді здійсниться моя третя заповітна мрія — з’явиться музично-художня вітальня. Близькі за духом та інтересами люди зможуть зустрічатися, спілкуватися, знайомитися і, можливо, знайдуть свою другу половину...

Сьогодні кожен день Чапкіса розписано по хвилинах: уроки, репетиції, майстер-класи, шоу, добродійні програми. Можна тільки позаздрити тій енергії та цілеспрямованості, яку демонструє Григорій Миколайович, показуючи, що роки над ним абсолютно не мають влади.