Ризик дисбалансу
Візит до України місії Міжнародного валютного фонду на чолі з Джейлою Пазарбашиоглу завершується. Його мета — перегляд кредитної програми stand by. (Нагадаємо, для подолання наслідків фінансово-економічної кризи МВФ надав Україні стабілізаційний кредит у 16,4 мільярда дол.. Програма розрахована на два роки. Перший транш кредиту в розмірі 4,5 мільярда дол. Україна отримала в листопаді минулого року відразу ж після прийняття відповідного рішення).
Мета України на нинішньому етапі — отримання ще одного, другого, траншу. Чи досягнуті ці цілі? Хоч офіційних повідомлень із цього приводу досі нема, є підозри, що особливого прогресу поки що не зафіксовано. На допомогу місії до України прибув ще й директор Департаменту МВФ Марек Бєлка. На зустрічі з Президентом України Віктором Ющенком він підкреслив незвичність ситуації, коли в місії МВФ, яка працює у конкретній країні, прибуває директор департаменту фонду. За словами Бєлки, це необхідно сприймати як очевидну ознаку того, що «ми занепокоєні серйозними проблемами в українській економіці». Він вважає, що основна проблема переговорів — які необхідно вжити заходи для нівелювання розриву фінансування, що утворився через дефіцит бюджету.
Справді, уряд України досі не демонстрував особливого бажання виконувати Меморандум, підписаний з МВФ, і проводити узгоджені з фондом заходи з усунення дисбалансів у економіці. Візит Бєлки до Ющенка дуже схожий на скаргу до вищої інстанції на незговірливість підлеглих. Що міг відповісти на це наш Президент, який не користується особливим впливом на уряд Юлії Тимошенко? Йому не лишалося нічого, крім як подякувати місії за спільну з Україною роботу і зазначити, що зараз Україна перебуває у непростій ситуації, має проблеми з бюджетом і кредитними зобов’язаннями, а також пообіцяти, що українська сторона здатна ухвалити рішення, які б мінімізували ці проблеми. Цікаво, що Ющенко закликав керівника департаменту МВФ окреслити шлях подальшої співпраці з Україною, а також викласти своє бачення варіантів виходу України з кризи.
Отримання Україною другого емвеефівського траншу, скоріш за все, залежатиме від виконання згаданих Бєлкою умов, у яких ледве не головною позицією має бути реальний і хоча б низькодефіцитний бюджет. І схоже, нам слід із цим поквапитися. У лютому-березні Національний банк України збирається щоп’ятниці, виходити на міжбанківський валютний ринок з інтервенцією у вигляді валютних аукціонів. Окрім того, він по понеділках виходитиме на міжбанк по єдиному певному курсу. Як вважають експерти, резервів НБУ для цього надовго не вистачить. Отже, гривня може опинитися під загрозою. Курс на міжбанку не поспішає знижуватися до 7,7 гривні за долар. А дефіцит ліквідності в багатьох банках здатний викликати загострення фінансової кризи. Деякі експерти навіть стверджують, що період відносної стабільності гривні за поточних об’ємів інтервенції НБУ не перевищує двох-трьох тижнів. Вся надія на другий транш... Але доки Україна не виконає умов МВФ, він лишається під питанням.
Меморандум з МВФ вимагає забезпечити збалансованість і бездефіцитність бюджету, незалежність НБУ, перехід на ринкові ціни на газ для внутрішніх споживачів. Усе це — непопулярні напередодні президентських виборів заходи, й уряд усіляко від них ухиляється. Чітке свідчення цього — відмова від перегляду бюджету. Як вважає фінансовий аналітик Astrum Investment Management Мар’ян Федоришин, «МВФ висуне вимоги корекції бюджетної політики, інакше Україна доповнить перелік країн, у яких програми фонду провалилися»...
Чи уряд має інший вибір, окрім виконання вимог МВФ? Юлія Тимошенко намагається дати на це запитання позитивну відповідь. Це, за її словами, кредити низки країн, яких не зачепила фінансова криза (дві з них нібито вже погодилися).
Слід визнати, що подібна тактика переговорів з МВФ, що сильно нагадує звичайні торги, може, звісно, дати якийсь виграш. Конкуренція завжди корисна. Проте виникають два запитання. Перше: а чи не є ці кредити звичайним блефом, на який МВФ не так і легко впіймати? Друге запитання — про умови. Здається, видавши кредит, будь-яка країна за нинішніх умов зажадає витратити ці гроші в її ж економіці — на закупівлю будь-яких товарів. Таким чином, Україна буде вимушена створювати робочі місця аж ніяк не у себе вдома...
