ЩОДЕННИК

27 січня

Тримаю в руках вже двічі перечитану (першого разу перепахану-переорану до найменшої грудочки, а другого — по діагоналі, вибрані місця) книгу: Павло Халебський «Україна — земля козаків». Це унікальний історичний документ, написаний у 1654—1657 роках молодим арабом, сином православного антиохійського патріарха Макарія III, який літа Божого 1654 проїхав Україною від Рашкова на Дністрі до Путивля на Сеймі, направляючись у службових справах до Московії. А через два роки, після виконання місії, цим же шляхом Макарій повертався додому. І весь цей час його 25-літній син виконував при батькові обов’язки секретаря і день за днем відтворював у щоденнику все, що бачив, чув і відчував. Це свідчення чужинців про Українську козацьку республіку, створену Богданом Хмельницьким, з повним правом можна назвати Українською Євангелією від Павла: «Блаженні очі, вуха і серця наші за пережиті нами радість і захват у країні козаків». Ця книга, на мій погляд, здатна стати підручником патріотизму для кожного українця, настільки щиро, зацікавлено і проникливо сприйняв Павло Халебський нашу землю та її народ. Книгу варто було б видати окремим накладом для всього складу депутатів Верховної Ради, зробити її настільною для тих, кому народ довірив творити державу. Може, очі та серце мандрівників, які закохано захоплювалися нашою землею 350 років тому, навчили б їх любити Україну.